На жаль, для більшості українських гравців 2016 рік навряд чи можна назвати успішним, адже якимись великими досягненнями вони похвалитися не можуть. Та що там досягненнями, стабільного місцем у стартовому складі завоювати не здатні.

Так, Факти ICTV склали символічну збірну з тих вітчизняних футболістів, які провалили звітний рік.

Денис Бойко (Бешикташ/Малага)

Після переходу в Бешикташ на початку 2016-го Бойко перетворився з одного з найкращих голкіперів Східної Європи у вельми посереднього футболіста, який з’являвся на полі по великих святах. Влітку Дениса віддали в оренду в іспанську Малаг. Але і в Іспанії справи в українця йдуть не кращим чином: Бойко в 5 матчах пропустив 12 м’ячів.

Артем Федецький (Дніпро/Дармштадт)

Правий захисник збірної України закінчив сезон у Дніпрі, встиг провально виступити на Євро 2016 і влітку працевлаштуватися в німецькому Дармштадті. Щоправда, справи як у Федецького, так і всієї команди, залишають бажати кращого. Тюльпани замикають турнірну таблицю Бундесліги, а українець з 17 матчів взяв участь у 7 і заробив 4 попередження.

Андрій Пилявський (Рубін/Ворскла)

Промінявши Зорю на російський Рубін, Пилявский не тільки перестав викликатися в збірну України, але й геть розгубив форму. У Рубіні основним стати він не зміг, а після переїзду в Полтаву показує далеко не той рівень, за який його цінували в луганському клубі. 8 матчів у старті Ворскли з 18 командних в УПЛ – не кращий показник Андрія.

Владислав Калитвинцев (Чорноморець)

Від Калитвинцева-молодшого все чекають, коли хлопець перейде від молодого і перспективного в топ-категорію. Але Владислав після відмінно проведеного минулого сезону, в 2016-му значно пригальмував у розвитку. У нинішньому сезоні Владислав, граючи на позиції атакуючого півзахисника, у 12 матчах зміг віддати аж 1 голеву передачу. Тепер стає зрозуміло, чому Динамо не поспішає повертати футболіста з оренди.

Артем Громов (Ворскла/Динамо)

Одному з головних зірок полтавської Ворскли прогнозували велике майбутнє в київському клубі, однак після переїзду в столицю, вінгер відверто загубився. На лівому фланзі півзахисту Артем програв конкуренцію не тільки Гонсалесу, але і юному Циганкову і є, по суті, лише третім гравцем на позиції. В активі Громова в УПЛ 9 матчів і 2 голеві передачі.

Денис Олійник (Вітесс/Дармштадт)

Окрім Федецького, влітку фіолетові посилилися ще одним українцем – Денисом Олійником, який до цього небезуспішно виступав в голландському Вітессі. Але Бундесліга – це далеко не чемпіонат Голландії, отже адаптація для Дениса виявилася куди болючою. За півроку Олійник зіграв всього в 3-х матчах і забив 1 гол. Дуже слабо для атакуючого півзахисника.

Андрій Тотовицький (Зоря/Koртрейк)

Андрій дуже сильно провів другу частину минулого сезону у складі луганської Зорі, забиваючи божевільні голи. Чого тільки коштує його хет-трик у ворота Шахтаря! Після такої зухвалості гірники від гріха подалі хлопця повернули назад. І, щоб не маринувати його в запасі, віддали в оренду в бельгійський Кортрейк.

Однак вистрілити так само, як і в Зорі, у Андрія не вийшло. З вістря атаки його перевели в півзахист, даючи не так багато ігрового часу. Таким чином, за півроку Тотовицький в чемпіонаті Бельгії зіграв лише в 11 матчах (2 в основі), забив 2 м’ячі й ще раз відзначився в Кубку.

Роман Зозуля (Дніпро/Бетіс)

Після фінансового краху Дніпра Роман швидко зібрав речі і поїхав підкорювати Піренеї, підписавши 3-річний контракт зі севільським Бетісом. Однак Зозуля, який всю кар’єру відіграв в Україні, за півроку так і не зміг довести свою спроможність тренерському штабу Бетіса. У його пасиві всього 4 матчі, 90 хвилин ігрового часу і 0 забитих м’ячів.

Олександр Гладкий (Шахтар/Динамо)

Трансфер 29-річного форварда спочатку викликав масу запитань, адже і в Шахтарі в 2016-му йому не особливо довіряли. До того ж, за Гладким закріпилася слава футболіста, який любить тринжирити моменти. Власне, цим він і продовжив займатися у складі біло-синіх, чим заслужив “почесне” місце на “банці”. Ребров недовго терпів нульову гру Олександра (8 матчів, 0 голів) і посадив його спершу в глибокий запас, а потім і зовсім перестав підпускати до основи. Цієї зими, швидше за все, Олександр покине Динамо.

Євген Селезньов (Кубань/Шахтар)

У 2016-му Селезньов зробив велику дурість, перейшовши з Дніпра в російську Кубань. З цього моменту кар’єра Селезньова пішла на спад. Кубань вилетіла в першу лігу, самого нападника звинуватили у здачі матчів і “кинули” на гроші.

Більше того, Селезньов ризикував не поїхати на Євро 2016, однак дефіцит нападників все ж змусив тренерський штаб синьо-жовтих включити гравця в заявку і на континентальній першості він взяв участь у двох матчах. Після Кубані Євген повернувся в Шахтар, однак і в другому своєму пришесті в донецькому клубі у нього нічого не вийшло.

3 матчі, 1 гол в УПЛ і 1 гол у кваліфікації ЛЧ. Ось і все, що награв один із найсильніших форвардів України. Наразі Євген вже розірвав контракт із гірниками й близький до переходу турецький Карабюкспор.

Марко Девич (Рубін)

Коли, здавалося, що Девіч – це списаний матеріал, він раптово заграв і став одним із лідерів казанців. Але з нового сезону Рубін очолив іспанський фахівець Хав’єр Гарсія, який просто перестав випускати Девича на поле. Все, що діставалося українцю – це рідкісні виходи на заміну і матчі національного Кубка, де, до речі, Марко встиг відзначитися переможним м’ячем в 1/16 проти Чіти – 1:0. У РПЛФ на його рахунку 8 матчів (1 в основі), 1 гол і 1 асист.