PCEtLSDQndC1INC00L7QsdCw0LLQu9C10L3QsCDRgNC10LrQu9Cw0LzQvNCwIGZ1bGxzY3JlZW4gLS0hPg==
ФАКТЫ iPad / iPhone ФАКТЫ Android

Леси Украинке — 149! Биография и известные стихи поэтессы

Леся Украинка — известная украинская писательница и культурный деятель. По случаю 149 годовщины со дня ее рождения Факты ICTV подготовили краткую биографию и известные стихи поэтессы.

Биография Леси Украинки

Лариса Петровна Косач родилась 25 февраля 1871 года в городе Новоград-Волынский в семье интеллигенции. Ее мать, Ольга Петровна Драгоманова-Косач — писательница, известная под псевдонимом Елена Пчилка. Отец был высокообразованным помещиком, который очень любил литературу и живопись.

Детские годы Леси прошли на Волыни в Новограде-Волынском, в селе Колодяжное под Ковелем.

Леся с детства очень любила музыку, старательно училась играть на фортепиано. Однако туберкулез костей, которым она заболела, заставил девушку прекратить занятия.

Из-за болезни Леся Украинка не могла заниматься в гимназии, но это не помешало ей самостоятельно изучить 11 языков и написать для сестер учебник Древняя история восточных народов, который позже выдали в Екатеринославе (Днепре).

В возрасте 36 лет Леся Украинка вышла замуж. Ее официальным мужем стал давний друг Климент Квитка.

Последние годы жизни писательницы прошли в путешествиях на лечение в Египет и на Кавказ.

Умерла Леся Украинка 19 июля 1913 года в Сурами (Грузия) в возрасте 42 лет.

Самые известные стихи Леси Украинки

Як дитиною, бувало

Як дитиною, бувало,
Упаду, собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.

Що, болить? — мене питали
Але я не признавалась.
Я була малою горда,
Щоб не плакать, я сміялась.

А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма,

Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.

***

Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти

Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти,
Так міцно, щільно, і закрить од світа,
Я не боюсь тобі життя одняти,
Ти будеш, мов руїна, листом вкрита.

Плющ їй дає життя, він обіймає,
Боронить від негоди стіну голу,
Але й руїна стало так тримає
Товариша, аби не впав додолу.

Їм добре так удвох, – як нам з тобою, –
А прийде час розсипатись руїні, –
Нехай вона плюща сховає під собою.
Навіщо здався плющ у самотині?

Хіба на те, аби валятись долі
Пораненим, пошарпаним, без сили
Чи з розпачу повитись на тополі
І статися для неї гірш могили?

***

Хотіла б я піснею стати

Хотіла б я піснею стати
У сюю хвилину ясну,
Щоб вільно по світі літати,
Щоб вітер розносив луну.

Щоб геть аж під яснії зорі
Полинути співом дзвінким,
Упасти на хвилі прозорі,
Буяти над морем хибким.

Лунали б тоді мої мрії
І щастя моє таємне,
Ясніші, ніж зорі яснії,
Гучніші, ніж море гучне.

***

Стояла я і слухала весну

Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.

К слову, в Украине снимают биографический фильм о Лесе Украинке, который должен выйти в прокат в 2020 году. Тизер ленты Узлісся ранее публиковали Факты ICTV.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
Загружается…

Вверх Вверх
Вверх

    Нашли ошибку в тексте?

    Ошибка