PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTMxOSIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tZm9ybWF0PSJmdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1zaXRlX2lkPSJGYWt0eV9GdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1jb250ZW50X2lkPSJmYWt0eS5pY3R2LnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLmFkdGVsbGlnZW50LmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjExL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+
Автор:Борис Кушнірук

Кто зарабатывает на газе в Украине и почему лучше платить больше

Ринкові ціни на газ для населення – це консервація бідності чи зростання добробуту?

В суспільстві дуже популярними є два твердження. Одне з них полягає у тому, що газ, який знаходиться в українських надрах, належить українському народу, а тому потрібно продавати його громадянам не за ринковою ціною, а за тією, що покриває витрати на видобування та постачання споживачам. 

Друге — зростання тарифів на газ до ринкового рівня призведе до консервації бідності та зубожіння населення. 

Впевнений, що обидва ці твердження, насправді, є відверто помилковими. Більш того, ще раз можу наголосити, що за усі роки незалежності не було більш шкідливого для економіки та добробуту пересічних громадян та не породжувало більшої корупції, ніж заниження тарифів на газ для населення.

Національним багатством є лише те, що видобуто з надр. Почнемо з твердження про національне багатство, яке знаходиться в українських надрах, і яке має продаватись населенню дешевше, ніж комерційним споживачам.

Читайте:  Міністр енергетики США везе до України план газової незалежності

Слід зразу спростувати міф, що українські громадяни мають отримувати з наших надр щось задешево. В Конституції України нічого подібного не стверджується.

Жоден інший ресурс, окрім газу, що знаходиться в українських надрах та видобувається, не продається населенню за заниженими цінами. 

Але, якщо ми взагалі говоримо про загальнонаціональні багатства, що знаходяться в наших надрах, то варто розуміти, самі по собі вони там нічого не варті. Для того, щоб ми отримали користь від них, їх спочатку потрібно видобути та продати на ринку. Лише різниця між витратами на видобування того чи іншого виду природних ресурсів і постачання його кінцевим споживачам за ринковими цінами на нього –  є національним багатством. 

Причому не завжди ринкова ціна на цей природний ресурс буде вищою за витрати на видобування. Класичним прикладом є вугілля.

Значна його частина, яке видобувається державними шахтами, залягає дуже глибоко і вузькими пластами, що робить його видобування відверто збитковим. Собівартість цього вугілля у 1,5-2 рази дорожче ціни облаяного усіма Роттердам+.

У цьому випадку видобування цього вугілля призводить не до отримання загальнонаціонального багатства, а є загальнонаціональним збитком, яке покривається з державного бюджету, тобто вішається на усіх українських громадян. 

Тому далеко не все, що є в надрах, варто взагалі видобувати. Принаймні при нинішньому розвитку технологій видобування.

Але повертаючись до питання розподілу українським народом такого виду національного багатства, яким є газ, можна зазначити, що є два способи для цього.

Усі роки незалежності держава розподіляла це національне багатство в натуральній формі, бо продавала його значно нижче ринкової ціни, а подекуди навіть нижче витрат на видобування та постачання. Різниця між ціною продажу газу для потреб населення та ринковою ціною і є тим національним багатством, яке розподілялось в натуральній формі.

Хто ж вигравав від такого механізму розподілу

Головними вигодонабувачами, безперечно, були власники умовно облгазів (тобто усіх газопостачальних компаній, які продавали газ населенню).

Ці компанії мали можливість завищувати показники споживання газу населенням, який потім продавався комерційним споживачам. У деякі роки, коли різниця між цінами на газ для населення та комерційними споживачами доходила до 10 разів, вони мали можливість на цьому заробляти більше $1 млрд на рік.

Також у виграші є підприємства теплокомуненерго, які також отримують газ за заниженими цінами. Це дає їм можливість, завищуючи показники його споживання, теж перепродавати його.

До того ж впродовж багатьох років вони на цьому мали можливість заробляти вдвічі. В умовах майже повної відсутності обліку тепла в багатоквартирних будинках вони ще і декларували, що постачають тепло споживачам у більших обсягах, ніж це було насправді. 

Зрозуміло, що власникам облгазів та підприємств теплокомуненерго доводилось ділитись з менеджментом цих підприємств, з можновладцями, політиками, з різноманітними експертами та журналістами, які мали розповідати про неминуче зубожіння пересічних громадян, в разі приведення цін на газ для них до ринкового рівня. Безперечно, більшість журналістів та експертів писали цю дурницю абсолютно щиро, але були і ті, хто на цьому непогано заробляв.

Наступною категорія вигодонабувачів, які виграють від занижених цін на газ, є великі домогосподарства, з сотнями квадратних метрів маєтків та квартир. Як правило, це все заможні люди. Вони об’єктивно споживають газу більше, ніж сім’ї, які живуть в маленьких квартирах чи будинках. А значить і частку національного багатства отримують більшу.

Читайте:  Що зміниться з 1 листопада 2018: ціни на газ і житло солдатам

Безперечно, отримували свою частку національного багатства в натуральній формі і домогосподарства з маленькими помешканнями. Саме в таких живе більшість громадян, особливо малозабезпечених. Але споживання газу у них значно менше, тому і частку національного багатства вони отримують менше.

Є ще дуже немаленька категорія домогосподарств, йдеться про сотні тисяч родин, які взагалі не отримують нічого від такого натурального розподілу національного багатства — це ті, хто не має доступу до газу в жодному вигляді. Ці домогосподарства, серед яких багато з низьким рівнем доходу, фактично позбавлені права на свою частку національного багатства.

Що буде, якщо перейти до монетизованої форми

Що буде, якщо відмовитись від натуральної форми та перейти до монетизованої форми розподілу загальнонаціонального багатства?

У цьому випадку весь газ, що видобувається з вітчизняних надр, має продаватись на відкритому ринку. А от дохід від такого продажу газу повинен надходити до держбюджету.

Хто виграє від такої монетизованої схеми

Очевидно, що у програшу будуть власники облгазів, підприємств теплокомуненерго, деякі можновладці та політики. Вони втратять великі кошти, які підуть до держбюджету. 

Також у програші будуть великі домогосподарства, що багато споживають газу. Їм доведеться платити повну ринкову вартість газу.

Певною мірою у програші будуть і малі домогосподарства. Бо їм теж доведеться платити за споживання газу та тепла ринкову вартість. Але саме ця категорія, яка значною мірою складається з малозабезпечних родин, зможе отримати від держави соціальну виплату у грошовій формі у розмірі у рази більшому, ніж коли частка національного багатства давалась у натуральній формі. 

Зрозуміло, що за такого підходу, також зможуть отримати додаткову соціальну допомогу малозабезпечені громадяни, які не не мають доступу до газу.

Отже, за монетизованої форми розподілу загальнонаціонального багатства буде прибрана величезна корупція, яка усі роки незалежності була пов’язана із заниженими цінами на газ для населення. Це давало, та, на жаль, продовжує, давати можливість збагачуватись купці бізнесменів та можновладців, натомість обкрадаються пересічні громадяни.

Занижені ціни на газ не спонукали до енергозбереження. В умовах монетизації соціальної допомоги саме малозабезпечені верстви громадян будуть найбільш зацікавленими у тому, щоби реалізовувались заходи з енергозбереження.

Безперечно, уряд повинен довести до кінця облік домогосподарств, які справді потребують державної соціальної допомоги. Політика у цьому випадку має бути жорсткою, але справедливою. Ті, хто має у власності чи користується авто, хто живе у великих помешканнях, хто має кошти для приватних поїздок за кордон на відпочинок чи з бізнесовою метою, не повинні мати права на соціальну допомогу з боку держави.

Крім того, усі громадяни, і у першу чергу малозабезпечені, повинні мати можливість взяти довгостроковий кредит (на 10-15 років) під 2-3% річних для заміни застарілих газових та твердопаливних котлів, проведення основних заходів з тепломодернізації своїх помешкань.

Читайте: Субсидії вигідніші дешевого газу. Рева пояснив чому

Монетизована форма розподілу загальнонаціонального багатства у поєднанні з активним державним сприянням заходів енергозбереження приведе за лічені роки до суттєвого зростання добробуту переважної частини українських громадян.

Натомість збереження занижених цін на газ для населення та підприємств теплокомуненерго консервує бідність та веде до подальшого зубожіння пересічних громадян.

Автор: Борис Кушнірук, економіст, експерт-аналітик.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Вверх Вверх
Вверх

    Нашли ошибку в тексте?

    Ошибка