Андрій Ковальський

Працювати журналістом було мрією дитинства. Свого часу мій батько був головним редактором районної газети, тому я ще малим часто бував у нього на роботі. Мене вабили друкарські машинки, купи паперів-рукописів, які завжди були і вдома, газети. Я любив бувати у редакції, друкарні. А згодом спробував і сам писати перші матеріали в газету. Про що писав – зараз уже і не пригадати, але згодом цей досвід став вирішальним у моєму житті.

По закінченню школи питання, куди вступати, навіть не розглядалося. Обрав Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики. Щоправда, не думав про телебачення. Для районного центру газета видавалася значно реальнішою. Тому й в інституті обрав спеціалізацію «видавнича справа». Спробував навіть у видавництві попрацювати, але, на щастя, у мене не вийшло.

Вже з другого курсу вирішив спробувати себе на телебаченні, пішов в ТІА «Вікна». Це була інформаційна служба, яка мене затягнула. Спочатку сюжети були, звісно, не про спорт. Лише 1999-го року на ТРК «Київ», куди мене запросив працювати мій друг, я вперше спробував себе у спорті. Тоді ми вдвох створили спортивну редакцію, яка існує досі. Перший свій сюжет про чемпіонат України і матч «Динамо» переписував кілька разів. Саме тоді я вперше спробував себе як ведучий.

Восени 2000-го у телевізійному просторі України з’явився телеканал ICTV. Це був абсолютно новий і невідомий проект, але я вирішив спробувати свої сили. Зібралася команда однодумців, і ми зуміли створити потужну інформаційну спортивну редакцію.

Саме на ICTV я відчув, що таке пряме включення. Вперше вийшов у прямий ефір під час Чемпіонату світу з футболу 2002 року. ICTV був офіційним бродкастером, тому, звісно, спортивна редакція мала багато роботи. Інформаційне мовлення каналу розширилося, а я з’явився в ранкових ефірах телеканалу.

Паралельно зі спортивними новинами, в ефірі ICTV з’являлися й інші проекти: «Штрафний удар», «Щоденники чемпіонатів світу», «3-й тайм». Нині ICTV теж не відмовляється від спортивних новин. Ми чи не єдині з загальнодержавних каналів, які маємо їх у регулярній сітці.