PCEtLSDQndC1INC00L7QsdCw0LLQu9C10L3QsCDRgNC10LrQu9Cw0LzQvNCwIGZ1bGxzY3JlZW4gLS0hPg==
ФАКТИ iPad / iPhone ФАКТИ Android

Зморщені від болю, але щасливі. В Києві відбувся фестиваль Tattoo Collection

Гучна музика, танці, фарби, їжа, напої, байкери, діти та безліч майстрів з різних куточків України. Факти ICTV розкажуть, як пройшов наймаштабніший фестиваль татуювань країни – Tattoo Collection

Зморщені від болю, але щасливі. В Києві відбувся фестиваль Tattoo Collection

Перше, що відрізняє цей фестиваль від інших, які так само проходили на ВДНГ – надзвичайно гучна музика, яку чутно ще за кілька павільйонів. Навіть якщо ти не збирався сюди йти, то все одно завернеш, аби поглянути на джерело такого приємного для вух шуму.

Ти прислухаєшся до музики і не помічаєш, як опиняєшся на самому фестивалі. Перед собою бачиш сцену з музикантами та милою дівчиною.

Давай вже грай щось, а то я якість нісенітниці тут говорю, – звернулася співачка до барабанщика.

З іншої сторони – дитяча зона з аніматорами, невеличка платформа для ліричних виступів аматорських об’єднань та виставка картин. Ось такий вийшов контраст.

По обидва боки від сцени розташувалися фудкорти – улюблена зона усіх поціновувачів вуличної їжі. Здавалось би, звичайнісінькі страви, які можна знайти по всьому місту, тут стають особливо смачними.

Потім помічаєш, на перший погляд, сурових байкерів, які тільки те і роблять, що випивають і трясуться над своїми “залізними конями”. Але тут вони інакші. Вони спокійно сидять за столиками, обговорюють нові татуювання і… пускають мильні бульбашки. Це, безумовно, наймиліша картина, яку ви коли-небудь бачили.

Далі сходи ведуть у павільйон. Тут розмістилось усе найцікавіше. Спочатку довго роздивляєшся довкола, думаєш з чого почати огляд, а потім помічаєш натовп людей, який зібрався біля когось і робить купу фотографій. Підходиш ближче і бачиш його – найпірсингованішого чоловіка світу Рольфа Бухгольца.

Я взагалі люблю відвідувати подібні фестивалі, тому цей мене теж до вподоби. Дуже крута атмосфера. І, дивлячись на усе це, я думаю, що колись таки наважусь зробити ще одне тату чи пірсинг.

Фото Maksym Seleznov.

Приміщення доволі просторе та світле. На фоні звучить сучасна тематична музика і доносяться коментарі ведучого зі сцени. Майстри вже активно приступили до роботи. Довгі черги з самого ранку вистроїлися біля певної студії. Ти бачиш обличчя людей, яким роблять татуювання, і вони щасливі. Зморщені від болю, але щасливі.

Мабуть, найбільший плюс цього фестивалю – це можливість одночасно ознайомитися з найкращими тату-салонами Києва й інших міст та оцінити роботу майстрів.

 Хтось може перейматися за стерильність тут, але знаєте, що  вам скажу: у мистецтві татуювання більше стерильності, ніж у душах людей.

Для прихильників “халяви” та “гострих відчуттів” була особлива радість – безкоштовне татуювання. Але не все так просто. За однією умовою. Тату обирає сам майстер без узгодження з клієнтом. Тобто, усе робиться всліпу. І черга була розписана на кілька годин вперед!

Потрібно простіше відноситися до речей та світу в цілому. Мені подобається їхній стиль – я іду і б’ю.  Я впевнена у якості і у тому, що якусь фігню мені не зроблять. Тому, чому б і ні. Живемо один раз, як то кажуть.

Якщо ж до такого екстремального вчинку ви ще не готові, то був й інший варіант. Компанія Sumersby, яка виступала одним із спонсорів фестивалю, дарувала усім бажаючим безкоштовне татуювання. Що правда, лише базиліку. Саме на честь виходу напою з новим смаком.

А для тих, хто все ж не наважився набити справжнє тату, компанія пропонувала хну або наліпки.

Я хотіла тату, поки не відкрила для себе хну. Це ж можна у будь-який час під корегувати, змінити або навести ще раз малюнок!

Та на цьому “халява” не закінчувалась. За татуювання з символом ЧАЕС спонсори вручали сертифікати на екскурсію до Чорнобиля.

Окрім різних тату-стендів у павільйоні свої роботи також виставили українські дизайнери. Одяг, окуляри, прикраси та сувеніри були розставлені по всій залі. Хоча, значно правильніше та логічніше було б розділити усе на зони: місця роботи майстрів, аксесуари, їжа та напої. Тоді б маленькі прилавки не губилися серед такого великого потоку людей.

Просто на проході постійно утворювались нові угрупування. Відвідувачі знайомились, ділились своїми емоціями, досвідом та давали поради. У цьому і є уся романтика фестивалю.

Досвідчені “користувачі тату-салонів” радять власноруч робити ескізи. Тоді це максимально буде тим, що йде зсередини. А вмілий майстер допоможе усе правильно реалізувати.

Читайте: Тату, пірсинг чи тунелі - останні тренди та кому робити не можна Моя бабуся хоче тату: чому люди покривають себе татуюваннями Шведка перейменувала сина після курйозу у тату-салоні

Своє перше тату я набив у 17 років. Як зараз пам’ятаю, що це ще робили загостреною струною. І бажання у мене не зникло, адже я цілеспрямовано особистість. Наступне вирішив зробити, бо виграв у лотерею два сеанси у тату-майстра. Вирішив, що це доля, і пішов.

Юнак з захватом розповідає про свої татуювання, демонструючи та коментуючи їх.

З одного боку зображений підводний світ і суша, а з іншого – усе те саме, але після втручання людини. З токсинами, бочками, бомбами, димом та фабриками. Це не просто гарний малюнок, це те, яким я бачу наш світ.

Фото Maksym Seleznov.

Тату – це ніби масштабний меседж. Це те, що ти хочеш сказати людям так, щоб усі почули. Це спосіб вираження почуттів у значно глибший спосіб. І якщо ти відчуваєш, що з маленькою трояндою за вухом чи масивним “рукавом” ти є самим собою, то скоріше шукай майстра і втілюй свої ідеї.

А мене ось не взяли до внутрішніх військ України через тату. Але я не впадаю в депресію з цього приводу. Вочевидь, це було не моє.

У цьому вже є проблема нашого суспільства. Чому люди з відмінними ознаками сприймаються інакше? Татуювання не робить особу менш відповідальною чи працездатною. Потрібно руйнувати застарілі стереотипи, а подібний фестиваль – чудове місце для початку.

Засновник студії Планета Тату і за сумісництвом творець фестивалю, Віктор Карпенко, став як раз тією людиною, яка почала ламати стереотипи та створювати культуру татуювань в Україні.

Пам’ятаю, коли ми тільки починали, нас було близько 12 осіб. І не тому, що ніхто не хотів. Просто в Україні більше не було майстрів. І ось, минуло буквально 14 років, і ми доросли до такого високого рівня.

Віктор довго виказував слова вдячності своїй команді та усім присутнім, а пожмур перейшов до нагородження переможців.

Фото Tattoo Collection Kyiv.

Протягом трьох днів майстри проявляли свої навички у різних категоріях. Та усі боролися за головний приз – Golden Machine – бронзову статуетку, виготовлену за зліпком руки пана Віктора.

Рука майстра і тату-машина – це одне ціле. Апарат наповнюється енергією, яка тече просто у жилах. Так і народжується справжнє мистецтво.

Перемогу здобув молодий майстер з міста Суми Олександр Харциз. Публіка вітає його бурхливими оплесками, вигукує ім’я, та просить продемонструвати нагороду. З колонок лунає гучна музика, а ведучий оголошує про початок вечірки.

Ось так і завершився найбільший фестиваль свободи – свободи поглядів, самовираження та емоцій.

А для тих, хто не зміг долучитися до цього дійства, є приємна новина – подібні заходи пройдуть в Одесі та Львові вже цієї осені. Не прогавте свій шанс!

Фото: @tattoo_collection_kiev

Анастасія Дячкіна

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка