PCEtLSDQndC1INC00L7QsdCw0LLQu9C10L3QsCDRgNC10LrQu9Cw0LzQvNCwIGZ1bGxzY3JlZW4gLS0hPg==
ФАКТИ iPad / iPhone ФАКТИ Android
Одарка з Америки
Автор: Одарка з Америки

ПіонЭри, Або мальчікі – налєво, дєвочкі – направо

Невигадані історії про життя українки у США.

Ну шо – тєму дітей в Америці заказували? Читайте наздоровля! 🙂

Отож, американські піонери, залежно від статі, зовуться бой- або гьорл-скаутами і займаються в групах окремо – від самого початку (так би мовити від жовтеняцтва) і до кінця (повного комсомольства чи навіть комуністизму).

Найкрутіші хлопчики стають Іглами, шо значить Орлами. Найкрутіші дєвочкі…. Хм… не знаю ше, оскільки позираю шас на все це дійство з колокольні мого досвіду мами засранця… Ну а з часом, як підросте моя засранка, то напишу про гьорлс-скаутів і всілякі шоколадні кукі, пєчєнюжки тобто.  

Так от, шо це таке – бути скаутом. Це… народ, це – класно! Нереально класно! І мене трохи жаба давить, бо… не знаю, як у вашій піонерській жизні, але у моїй було більше викопування буряків на колгоспному полі, добровільно-принуждьонних суботників і недільників чи тимурської роботи у садочках пенсіонерів, аніж спільних (наприклад, класом) походів у ліс, мандрівок у гори, вивчення природи на природі і взагалі цікавинок. (Хоча моя мама, будучи піонер-вожатою, старалася у плані всіляких спортивних зарниць по повній програмі) І коли тутешні знайомі розповідають про їхнє минуле скаутське життя – бачу з сумом, скільки  цікавого нами було пропущено в наш час і скільки ми ше можемо встигнути дати нашим дітям…

Зараз мій син, кажись, наверстує за нас двох:) За кілька років буття скаутом він побував і поробив… мамарідна, де він тільки не побував і шо він тільки не робив… Походи в різні ліси на день і на кілька, риболовля і стріляння, а-ля альпінізм і гребля, плавання і всіляке типу актьорськє мастєрство, кемпінги на березі океану, біля озер, у горах, поїздки до здохлих вулканів і на “сафарі”. Постійно шось вивчають – то уроки якогось там інженерства-креслення, то ше якась компютерна програма, то з техніки шось… Навіть ракети робив і запускав. Ну не такі, канєчно, як “Прогрес”… Хоча… вони тож назад грохнулися:)

Всі подорожі пам’ятає, мабуть, лише наша кредитка:) ібо да, бути скаутом і брати участь в усіх заходах – дороге задоволення. Є щорічний внесок, треба купувати підручники та уніформу, оплачувати фсьо і навіть більше, і не лише для дітей, а й для тих батьків, хто волонтерить у групі. (Взагалі-то, волонтерство тут дуже розвинено. Дещо в іншому напрямку, ніж у нас. Вірніше, конкретно в іншому… Про це хочу написати. Трохи серйозніше, ніж зазвичай. У наступному пості)

Ше один момент. Якшо у родини нема коштів, то група, до якої належить скаут, може заплатити за нього із власного рахунку. Не за все, звичайно, але допомагають конкрєтно.

Інший момент. Важний і для скаута, і для його батьків. Пару разів на рік дітям дають можливість заробити власні гроші. Реальні бакси:) Наприклад, навесні – продажем розсади, наприкінці осені – продажем різдвяних поробок чи збиранням беушних йолок на утилізацію опосля свят.

Та шо ж ті бідні діти там зароблять? – скажете ви. Так от, якщо батьки хоч трохи допоможуть – бідна дітина може заробити стільки, шо покриє свої витрати на тижневий літній табір (а це мінімально 300 зелених президентів). Скаут відкриває собствєнний счьот в групі, на якому зберегається все зароблене ним + чайові:), отримані під час роботи. Кстаті, дєть може потратити ці гроші тільки на то, шо йому треба для скаутського дєла – рюкзак, палатка, літній табір, а не на якесь г… А скільки нереальної гордості пре з пацана, якому ше 11-ти не минуло, а воно вже заробляє гроші 🙂 (Сама бачила:) Ну і з мами такого пацана тоже гордість пре:))

І останній цікавий момент. Тутешній народ знає уніформу скаута. І оскільки хлопці працюють лише у уніформах (і в присутності батьків), то їм завжди відкривають двері, всі з ними люб’язні й нікуди не пошлють…

І самий останній момент. Знаєте, коли у групі з’являється отой Орел, який отримує свою нагороду в присутності групи, то це такий заряд ВААААУ!!! – і для нього, бо він ішов до цього з десяток років, і для батьків, і для тих, хто тільки почав іти, і для тих, хто посередині ще.

Ну і самий-самий останній момент. Навіть моментик. Сьогодні наш друг отримав свою медаль Орла і нагороду від сенатора штату – прапор США, який “пролетів” над столицею Штатів і Бєлим Домом в частності. І не просто пролетів. А ісключітєльно з нагоди того, шо саме цей хлопець став Орлом.

Бачили б ви ті емоції…

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка