PCEtLSDQndC1INC00L7QsdCw0LLQu9C10L3QsCDRgNC10LrQu9Cw0LzQvNCwIGZ1bGxzY3JlZW4gLS0hPg==
ФАКТИ iPad / iPhone ФАКТИ Android
Василь Саф'янюк
Автор: Василь Саф'янюк

Коаліція: річниця чи роковини?

Рік тому (21 листопада 2014 року) у новому парламенті після дочасних виборів 5 політичних партій домовилися про створення коаліції.

Рік тому (21 листопада 2014 року) після дочасних виборів і трьотижневих перемовин 5 політичних партій: “Народний фронт”, “Блок Петра Порошенка”, “Самопоміч”, “Радикальна партія” і “Батьківщина” домовилися про створення коаліції у новому парламенті після дочасних виборів.

А вже 27 листопада, на першому засіданні парламенту VIII скликання, до коаліції “Європейська Україна” увійшли 302 депутати. Спікером обрали Володимира Гройсмана, його першим заступником Андрія Парубія. У президії парламенту вперше довірили місце і жінці: Оксана Сироїд стала віце-спікером. Також вперше до парламенту не потрапили комуністи. Арсеній Яценюк знову очолив уряд.

Чи не найбільше із того засідання запам’яталося рукостискання Президента, прем’єра та спікера.

Вочевидь – це мало б стати символом ефективної та злагодженої роботи законодавчої та виконавчої влади. Та з часом, замість ефективної роботи все частіше виходить ефектна і не дуже.

Про перший, сподіваюся що не останній, рік роботи парламентської більшості майже відверто “ФАКТАМ” розповіли Юрій Луценко і Олег Березюк. А Володимир Фесенко провів політичний аналіз діяльності коаліції, і навіть дав свій прогноз.

Пропоную прочитати і переглянути фрагменти їхніх ексклюзивних інтерв’ю “ФАКТАМ”.

Юрій Луценко, Голова фракції “Блок Петра Порошенка”

Коаліційна угода виконана на 30%.  Тоді, пишучи її, ми не розуміли як важко будуть іти певні дебати. Тому, нажаль, запланували забагато. За пленарний тиждень можна прийняти 30 законів. Коаліційна угода передбачала прийняття під 80. Це нереалістично. В різних секторах по-різному: в правоохоронному коаліція виконала 80%. в судовій 10% в економічній 30%. Тому ми пропонуємо тематичні дні парламенту, щоб доганяти відставання реформ. Правоохоронна європейська система збудована – тепер треба виконувати і шліфувати деякі закони. В дерегуляції багато успіхів, але вони не виконуються.  Висновок один: коаліція має навчитися працювати попри особисті негаразди. Об’єднання навколо завдань, а не проти конкретних фігур є рецептом виходу з кризи і дієздатності і парламенту і коаліції. І головне – реалізація тих обіцянок, які ми давали виборцям.

 Чому люди не відчувають цих досягнень? Бо надто багато законів прийнятих Верховною Радою не виконується. Кабінет міністрів просто не приймає підзаконні акти. Наприклад: ми заборонили торгівлю кругляком, які знищують українські Карпати, а постанови Кабміну про це нема. Кругляк далі гонять на Захід знищуючи майбутнє України. Ми приймаємо документи про закупівлю медикаментів через міжнародні організації, що має здешевити їх принаймні на 30% – а відповідних рішень Мінздраву немає. Можна цей сумний перелік провести.  Негативом коаліції є незбудована модель співвідносин парламентської коаліції і уряду. Через це всі проблеми між парламентом і урядом, і внутрі парламенту. Ми не збудували моделі взаємодії – нажаль, замість цього збудована модель взаємних нападок. І це проблема коаліції. яка зрештою привела до виходу однієї із фракцій із неї. І фактично створення внутрікоаліційної опозиції у вигляді “Самопомочі” та “Батьківщини”.

Зміна формату коаліції неможлива. Останні місцеві вибори показали, що українці делегували депутатів саме цим фракціям коаліції. Саме ці політичні сили отримали депутатів усіх рівнів. Відтак, люди фактично не дали нікому із нас більшості, але сказали: саме вам ми довіряємо, і саме ви повинні домовлятися. У нас немає іншого шляху. І тому 4 партії коаліції мають сідати і домовлятися. Секрет дуже простий: той хто більший має, і той хто координує – має йти на поступки меншому. Бо лідер завжди має давати, а не забирати. Нажаль, українські партії Майдану постійно перебувають на Майдані. Вони постійно борються і об’єднуються проти, а не за.  Я думав, що ми об’єднаємося навколо виконання коаліційної угоди. Нажаль, простіше об’єднуватися проти персоналіїв: проти Президента, проти прем’єра, проти Коломойського, за Коломойського, проти Ахметова. Це рудименти майданного мислення чорно-білого: свій – чужий. Насправді, якщо вже шукати проти кого об’єднуватися: проти злиднів, проти корупції, проти безвідповідальності. Але не проти осіб. Поки що ця дитяча хвороба, бажання знайти персоніфікованого ворога винного у всьому, аби зняти із себе частину відповідальності, править коаліцією.

Парламент – це місце для дебатів, до цього треба звикати, це абсолютно нормально коли стикаються різні точки зору. Єдине, що не нормально, коли люди не хочуть шукати компромісу. І часто партії коаліції відмовляються голосувати за компромісний, фактично узгоджений законопроект, тільки для того щоб сказати виборцям – ми не несем за це відповідальності. Ось цей політичний, або я сказав, партійний егоїзм, часто вбиває здоровий глузд при пошуках компромісів. Але це пройде.

Ми дуже нетерплячі. За рік зроблена величезна робота. Єдина проблема в тому, що її практично не можуть потрогати, помацати, я б сказав, прості українці. Тому зараз нам треба більше уваги приділяти виконавчим структурам, які мають реалізовувати вже прийняті реформістські закони. Які мають доводити їх до кожної оселі. В цьому, я думаю, коаліція може знайти спільну мову.

Переформатувати уряд так, щоб жодна із фракцій коаліції не мала можливості казати, що ви там влада. Ми там влада. Бідь-яка фракція: “Батьківщина”, “Самопоміч”, “БПП”, “Народний фронт”. Всі однаково мають відчувати – це наш уряд, не ваш, а ваш уряд. І від того в кого більше міністрів, або менше не повинно бути проблеми. Якщо це потрібно – значить треба збільшувати представництво міністрів “Батьківщини”, “Самопомочі”,  але нести спільну відповідальність.


 

 Олег Березюк, Голова фракції “Об’єднання “Самопоміч”

Позитив – це перша коаліційна угода яка укладена. Перший парламент, який прийняв дуже добрі економічні закони. Почали перебудову олігархічної системи, проведена демонополізація і дерегуляція, відмінено багато дозволів та сертифікатів. Проведена Децентралізація, добровільне об’єднання громад, Боротьба із корупцією – на 99% закони прийняли. У нас є чудесні закони. які просто ігноруються, або спотворюються підзаконними актами. В перший етап свого існування, тобто перших 3-4 місяці, це справді була. я б навіть би сказав, початки демократичного існування публічного управління в державі. А потім олігархічна система, яка побачила що її кріпаки раптом зайнялися демократією, починають мати свою думку, починають дискусію професійну – зупинили їхІ почалося лобіювання, потужне лобіювання олігархічних законів, або гальмування розвитку інших законодавчих актів. І це є природній процес такого реваншизму. Реваншизму, бо страх, який навіяв Майдан і люди на владу, відійшов. він забувається дуже швидко.

Ми мусимо політичні амбіції свої прикрити і чітко зрозуміти: що люди уважно спостерігають. Вони не будуть себе дозволяти більше принижувати, вони будуть виходити в інтелігентний спосіб, поки що і показувати, що будь-ласка. Своїх людей покарайте за те, що вони принизили наше право на волевиявлення.

Треба об’єднуватися заради стабільності в державі. Тому що. якщо державу сьогодні знову кинути в політичну турбулєнцію так званих псевдо політичних перегонів, тому що ці політичні сили, вони псевдоконкурують. Насправді вони в більшості випадків фінансуються з одного, або двох гаманців. Якщо кинути в цю псевдоборотьбу країну – країна може не витримати. Задача є дуже непроста – це як канатоходець. Канатоходець сьогодні парламент – є канатоходцем, колективним канатоходцем по дуже тоненькому канату утримуючи баланси, ваги і противаги управління в державі.

Справа не втому скільки ми прийняли законів – справа у тому, як ті закони імплементуються в суспільство. І толку з того, що парламент проголосував: МВС і Генеральна прокуратура просто ігнорують це.

Цей парламент зробив більше ніж він міг, особливо на початку.  Потім він завалився в кризу тільки через те, що олігархічна система через свій стереотип, побачила собі загрозу, і загрозу в парламенті для себе.

Ми, виступаючи за стабільний розвиток держави і парламентаризму, сказали що ми не будемо німими свідками свідомих чи не свідомих злочинів, які роблять стереотипно кріпаки олігархічної системи. Тому бачимо свою роль в тому, що ми показуємо людям всю ницість деяких рішень і деяких дискусій. І це не соромно, адже визнавати свої дефіцити – це ознака зрілості. Але ми це робимо не заради диструкції – ми це робимо заради того, щоб налагодити процес якісного парламентаризму і поваги до нього.


 

Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента”

 Коли в коаліції багато учасників, а в даному випадку 5 партій, то протиріччя неминучі. Чим більше партій – тим менш стійка, стійка коаліція. І в нас це підтвердилося. Протиріччя проявилися уже навесні, і чим далі – їх стало більше.  Коаліційна угода виконана, скажем так, на не дуже високий відсоток. Зараз сперечаються: хтось каже 3%, хтось 30%. Справа не в кількості відсотків, а в тому, що, дійсно, коаліційна угода виконана лише частково. І чим далі – тим більше є протиріч в розумінні цієї угоди. Коаліція існує сама по собі, а уряд, який ця коаліція створила – сам по собі. Чіткої, органічної координації дій між ними нема. Іноді вони навіть ворогують між собою.  Хоча ця коаліція парламентська, парламентсько-урядова, але з коаліцію частіше працює Президент, він частіше зустрічається. Прем’єр зустрічається дуже рідко, а якщо і зустрічається – то в компанії з Президентом.

Незважаючи на кризу яка зараз існує, і на великий ризик того, що ця коаліція може припинити своє існування в тій чи іншій формі – але альтернативи нема. Парадокс в тому, що: або ця коаліція буде працювати наприклад в зменшеному вигляді: їх було 5 партій, зараз 4. Можливо буде ще менше. Або дійсно виникне проблема нових парламентських виборів.

Проте і в новому парламенті. якщо він буде сформований, доведеться формувати щось подібне. Іншого формату коаліції практично нема. Да, можна там комбінувати скільки партій, які саме партії будуть. Але і в нинішньому парламенті і скоріше за все в перспективі, нову коаліцію можуть формувати тільки партії які пройшли через Майдан і партії проєвропейської орієнтації. Коаліції з “Опозиційним блоком” з дуже високою вірогідністю створити не можна. Тому що проти цього виборці партій нинішньої коаліції.

Нинішня коаліція – це шлюб за розрахунком, де давно нема любові, де є купа протиріч, купа підозр, куча образ у партій одна на одну. Але вони змушені працювати разом. З не дуже високою ефективністю – тому що іншої альтернативи у них поки нема. Ця коаліція, що називається, за крок, або за 5 хвилин до розлучення. Але цей стан триває вже декілька місяців. І якщо радикали Ляшка пішли з коаліції, то “Батьківщина” і “Самопоміч” погрожують, натякають на можливість виходу із коаліції, але не виходять. Вони не хочуть бути ініціаторами от такого розлучення.

Спусковим гачком для посилення нової хвилі кризи в коаліції може стати якраз питання уряду. Грудень, от скоріш за все середина грудня, можливо друга половина грудня і січень будуть критичними для нинішньої коаліції.

Ініціювання вотуму недовіри до уряду Яценюка може зруйнувати цю коаліцію. оце сценарій №1. Другий сценарій кризовий для нинішньої коаліції полягає в тому, що в разі розгляду конституційних змін “Про децентралізацію”, де є славнозвісний пункт 18 перехідних положень, який не підтримують “Батьківщина” і “Самопоміч”  – для них це може стати приводом для виходу із коаліції. Або, наприклад, розгляд закону “Про вибори на Донбасі” на окупованих територіях Донбасу, або “Про амністію”. От ці законопроекти пов’язані з Мінськими угодами, теж можуть спровокувати кризу всередині коаліції.

Їх можна певною мірою, скажем так, похвалити за щирість, за певні намагання. Але от чого не вистачає цій коаліції – це взаєморозуміння. Взаєморозуміння і  командної гри. От це головний мінус який створює і всі інші проблеми. Нібито є спільні ідеали, розуміння сьогодення і розуміння майбутнього у членів коаліції дуже серйозно розрізняється. І от взаємна недовіра, це також врешті решт психологічно, політично не дає можливість командно працювати. Це таке подружжя, яке на грані, на межі розлучення, але все ж таки хоче зберегти якусь єдність.


 

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка