PCEtLSDQndC1INC00L7QsdCw0LLQu9C10L3QsCDRgNC10LrQu9Cw0LzQvNCwIGZ1bGxzY3JlZW4gLS0hPg==
ФАКТИ iPad / iPhone ФАКТИ Android
Анастасія Нагорна
Автор: Анастасія Нагорна

Что через год рассказали “киборги”

Боєць з протезом: ти тримав оборону з поламаними ногами? – Мені джгути наклали.

Мне просто тяжело это все слушать одной. Почитайте, что ребята через год рассказывали. Не люблю слово “киборги”. не поклоняюсь обороне аэропорта.

Но просто там так много боли, что просто какой-то капец.

Боєць з протезом:

– Ти тримав оборону з поламаними ногами?

– Мені джгути наклали.

Лікар:

– У нас был парень после ранения в госпитале, так он ел суп горячий, потому что там ему не приходилось этого делать из пищеблока все время ему приносили суп-суп-суп.

Боєць про підготовку штурму:

– Ми стояли біля Водяного і розумів, що стільки техніки ще не бачив, я думав, нарешті ми візьмем Донецьк – взяли, половина в полоні, половину перестріляли.

Боєць в госпіталі:

– Я сплю без снів, але перед тим як попасти в госпиталь в два часа ночи вже гуляв з собакою, бо воспомінанія.

Боєць, що вижив, бо зачепився шнурками:

– Нас 13 человек, дизельний генератор. Соляра, бк, ну все, ми не могли закрити, то Хімік не влазив, то Краб, та затягнули та закрили двері – ну, як шпроти – не влазили ті, хто потім загинули? – так.

Чого боялися, коли виходили:

– Коли ми виходили, то я питав, скільки нам дадуть за те,що ми покидаємо позиції – ти міг загинути, але боявся, що тебе посадять в тюрму??? –паніческі. автомат сорвало мій, хлопці кажуть, що я вда притягнув, але я не помню, а гранати, рожки,все як має бути.

Мені стидно якщо чесно, всі ордєна лежать в коробочці,навєрно чогось не доробив. здоровя там лишив а совість не просрав.

Про повернення друга: я стояв на колінах і плакав, як теля, я вжизні так не плакав а він каже, шо сволоч, думал я умер, а я живой и сразу жене звонить аллочка, я живой.

Сниться, що я знаю, що буде, що будуть гази, що буде взрив, але зробити нічого не можу… Всьо.

Про борги:

– Я сказав, що “Буба” точно вийде, бо він мені должен 150 гривень і до сих пір я в нього ці 150 гривень не забираю, чесне слово – не забираєш, щоб був живий? -да

Про мову:

– 8 ми достали, а один сам виліз, крчиав, пацани не стріляйте, це свої – ви українською говорили, щоб знали, що свої? – так.

Про ворогів:

– Я кажу, злазь, прострілять срандєля, а він «джентельмени, не стріляйте!”.

Як били:

– Залітаєє – ти знаєш, хто я такий? я захарченко – а я Михайлюк. Я там знаю, хто такий захарченко, я потом тільки поняв, що це їх главарь.

Про кожен день:

– Я каждый день туда возвращаюсь и хотя бы раз в день вспомнишь и каждую ночь ходит в таку.

Навіщо:

– Это надо быо не для пиара, а там простые такие же ребята, как и я умирали и им тогда нужна была помощь, не через час. Не завтра, не послезавтра и мы приняли решение, что едут все.

Про плани:

– У мене протез вмонтований, дозволяє пригати з парашутом в подальшому – єдине, що мені заважає –це залізний стержень в другій нозі і весною його дістануть і я зможу повноцінно стрибати з парашутом.

Про людей:

– Ніколи б не подумав, що шюдину, яку я знаю лише три дня, що вона може бути такою рідною і так важко цю людину потім втрачати.

Про роботу:

– Я – солдат. Я роблю свою роботу, хоч кіборг назви хоч термінатор, я роблю свою роботу і результат буде той самий.

Источник: Facebook.com

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка