Якби я був політиком, і мав можливість створити власну політичну силу, я назвав би її «Щаслива Україна». Так, так, саме ЩАСЛИВА!!!!
Бо маємо «України» єдині, хоча до реальної єдності нам ой як далеко, та й кожні вибори наші обранці ще більше роздирають і без того розтерзане тіло країни;
маємо сильні, але до клубу по-справжньому сильних держав нас ніхто й на поріг не пустить;
маємо європейські, але погляньмо на наших можновладців на «Бентлі» чи купи сміття на узбіччях, і мусимо, до власного сорому, визнати, що Європа ми поки лише географічно;
маємо «України» молоді, однак населення різко старіє, правдиво успішна молодь виїздить за кордон, адже робити вдома нічого, а «золота молодь» – нащадки різного рангу «божків» тягає за волосся дівчат по ресторанах, безкарно збиває на переходах людей, чи в кращому випадку розгулює по найдорожчих курортах світу, таранячи по 5 автівок, вартість кожної з яких – з бюджет цілого району, а то й півобласті;
маємо «України» справедливі, а «праведного закону», як писав великий Тарас, нема. Хтось за мішок картоплі сидить за гратами 5-6 років, а хтось вкрав на сотні мільйонів доларів і його називають захисником національних інтересів.
За таких невеселих реалій підступно насувають розчарування, зневіра та збайдужілість в одних і роздратованість чи агресія в інших. В одних руки опускаються геть, в інших підіймаються, аби ще більше вкрасти.
Але я вірю у щасливу Україну, де закон буде не дишлом, а непорушним постулатом, де Конституція буде не ширмою, а святістю для кожного, де людина буде не біомасою, а особистістю, де журналіст буде не прислугою чи стерв’ятником, а голосом правди та свободи. Вірю у щасливу Україну, бо знаю, що в світі нема нічого неможливого, знаю, що мрії збуваються, тільки вони мають бути світлими і чистими, аби добра на Землі стало більше.
Вірю у щасливу Україну, і знаю, що це точно буде, проте лише тоді, коли щасливих людей стане більше, ніж нещасних, успішних більше, ніж невдах, здорових більше, ніж недужих, активних більше, ніж ледарів, розумних більше, ніж дурнів, порядних більше ніж пройдисвітів, чуйних більше ніж байдужих, а щедрих більше ніж жадібних. І зовсім не важливо, чим ви поділитесь з ближнім, усмішкою, порадою, останньою одежиною, кількома гривнями, чи мільйонами на добрі справи, ви зробите когось щасливим, а значить і самі станете щасливішими. Ви засієте ниву Всесвіту енергією добра, і вона обов’язково до вас повернеться – у ваше серце, у вашу домівку, у нашу країну!
Кожен з нас щодня своїми конкретними справами, словами чи навіть думками, наповнює або океан щастя, або гірку ріку невдач. Обирати кожному з нас – робити крок назустріч щастю, чи задкувати у невідомість розчарувань. Усе ж просто – поки б’ється серце – не переставай любити життя, людей, природу, свою професію, не переставай робити все, як вперше і востаннє. Особливо, якщо ти – журналіст.
Віктор Сорока, тележурналіст, шеф-редактор «Фактів», ICTV
