Термін «геній української сцени» можна навіть не вживати. Він ним був. Так само як і Актором від Бога. Важливе інше – Ступка був серцем України в найширшому значенні слова. Без пафосності і напускної красномовності, це його очима, з театральних сцен та кіноекранів промовляла Україна.
Сам зізнавався, що кожна роль йому дається з мукою. Він запросто міг підсилювати створені образи гіперболізацією, або як сам любив іронізувати – прекрасним володінням енної кількості акторських штампів. Однак йшов складним і водночас найпростішим шляхом – був щирим з глядачем до всіх глибин своєї душі. Перегорнути душу глядача міг, як за дві години вистави, так і за хвилину, прочитавши вірш.
Більше сотні ролей в кіно і театрі. У Києві давно прижився вираз «ходити на Ступку». За 20 років існування вистави «Тев`є-Тевель», квитки, як і в день прем`єри, дістати було неможливо. Ті, хто бачив її хоч один раз, поверталися ще і ще, вже з сім’єю та друзями. В часи, коли ця вистава гриміла в московському «Лєнкомі» (з Євгеном Лєоновим в головній ролі), драматург Григорій Горін плакав від акторської гри Ступки, і казав, що це кращий Тев’є, якого він міг тільки уявити. Образ, втілений Богданом Ступкою, змушував глядача гомерично сміятися, під кінець же вистави зал ридав…
Ступка зіграв десятки гранично протилежних ролей на сцені – вистави “Украдене щастя”, “Дядя Ваня”, “Король Лір”, “Тев’є-Тевель”, “Легенда про Фауста”, “Енеїда”, “Майстер і Маргарита”. Працював з кінорежисерами Отаром Іоселіані, Кшиштофом Зануссі, Єжи Гофманом, Режисом Варньє, Юрієм Іллєнком, Кірою Муратовою, Сергієм Бондарчуком, Володимиром Бортком, Павлом Чухраєм, Дмитром Месхієвим.
Його творча акторська доля з роками лише набувала визнання європейського. В 67 років отримав звання кращого актора на Римському кінофестивалі. Разом з ним і багато пропозицій зніматися за кордоном. Вже зараз, в день його смерті, багато хто каже: Ступка міг стати зіркою світового кінематографу. Міг…
Богдан Ступка дуже любив Україну. Переживав за її долю. Не раз повторював: ніколи не поїду жити в іншу країну, як би тут складно не було.
І ще. Історичний літопис держави вже давно пишеться не зміною політичних реалій. Пройде небагато часу, коли ми своїм дітям, а потім і онукам скажемо: я жив за часів Богдана Ступки. Генія української сцени. Патріота своєї країни. Людини, що подарувала серце нашому народу.
