Попередні публікації про те, що ж таке ветеранські політики, а також роль держави та громад ви можете знайти тут – 1 частина , 2 частина , 3 частина .
Цей текст присвячено наступному стовпу ветеранських політик в Україні – громадським організаціям.
У кожній цивілізованій країні громадські організації відіграють ключову роль у наданні послуг в соціальній сфері. Держава фізично не може дотягнутися до кожного ветерана, а в громаді іноді складно знайти фахівців, які на постійній основі, системно надаватимуть якісні послуги для ветеранів.
Саме тому залучення громадських організацій – найефективніший інструмент практичного задоволення потреб ветеранів.
Громадський сектор гнучкий, може швидко залучати й використовувати необхідні ресурси та, що важливо для формування ветеранських політик, давати якісний відгук з аналізом ефективності як політик, так і інструментів їхнього впровадження.
Головна теза – ГО можуть тільки актуалізовувати проблеми, шукати рішення та передавати партнерам, які й мають масштабувати (інноваційна модель).
Прикладів успішної участі організацій громадянського суспільства в процесах реінтеграції ветеранів дуже багато по всьому світі. В Україні також, але я хочу навести приклад країни, якою на мою думку, ми маємо стати, – це Ізраїль.
За більш ніж 70 років бойовий дій Ізраїль навчився співпрацювати з організаціями громадянського суспільства і сьогодні Ізраїльська коаліція травми об’єднує десятки організацій, які за державні та грантові кошти надають соціальні (і не тільки) послуги всьому населенню країни.
Дітей вчать із дитсадка стресостійкості й турботі про інших під час повітряної тривоги, військові точно знають, куди вони можуть прийти за психологічною чи фізичною допомогою.
Ми маємо усвідомити, що російська кгбшна імперія не випарується магічним чиномі з мапи світу, 2 200 кілометрів кордону України з північним сусідом можуть залишитися лінією розмежування двох світів.
Саме тому мобілізація всього суспільства та залучення якомога більшої кількості фахівців та організацій дозволить Україні зберегти суверенітет і залишитися Нацією з великою літери, а не придатком “імперії”.
Чого не вистачає українським організаціям громадянського суспільства – так це сталості, яка часто залежить від професійного розвитку та фінансування їхньої діяльності.
Українці, як ніхто, знають, що можна волонтерити 24/7, проте з часом більшість все одно має повернутися на роботу і в бізнес, щоб мати чим годувати сім’ї.
Водночас, досвід, який ці люди отримали працюючи в фондах і організаціях, допомагаючи ветеранам, їхнім родинам, родинам загиблих і зниклих безвісти – держава та громади могли б перетворити на успішні кейси системної реалізації державних, регіональних та місцевих ветеранських політик.
А що найголовніше – громадські організації волонтерів і ветеранів мають довіру серед своєї цільової аудиторії, що в свою чергу в десятки разів полегшить процес реадаптації та реінтеграції колишніх військових, коли вони масово почнуть повертатись з фронту.
Четвертий стовп – бізнес. Реінтеграція колишніх військових не може бути без працевлаштування чи відкриття власної справи.
Ще з радянських часів в Збройних силах ходить прислів’я, що “незадовбаний солдат гірший від злочинця, бо в нього дурні думки самі в голову лізуть”.
Аналогія так собі, проте важливо розуміти, що військові, які звикають жити “у системі” часто не можуть зрозуміти, чим вони можуть/хочуть займатися після звільнення/демобілізації. Сюди накладається відсутність бажання у приватних компаній брати на роботу ветерана через його/її можливі психологічні проблеми, не розуміння в колективі, додаткову відпустку, неможливість скорочення тощо.
Також, згідно з останніми опитуваннями Українського ветеранського фонду, понад 60% військових, які зараз перебувають в лавах Сил безпеки та оборони, після закінчення війни хотіли б зайнятися власною справою.
Зрозуміло, що їм потрібне буде навчання, менторство, підтримка ресурсами та фінансами, адже не всім вдається бути підприємцями, проте ветерани, завдяки військовому досвіду, часто володіють такими рисами, як цілеспрямованість, здатність до прийняття рішень, відповідальність, сміливість, адаптивність, винахідливість тощо. Все це є також рисами успішних підприємців. Крім того, ветерани мотивовані платити податки, адже вони точно знають, що без цього не буде оборони країни.
Досвід інших країн показує, що майже всюди є підтримка бізнесу ветеранів і ветеранського підприємництва.
У Хорватії створено величезну кількість грантових програм, у Сполучених Штатах досить популярні пільгові умови кредитування та позик для ветеранів, різного рівня навчальні бізнес-програми, а також ветеранські об’єднання підприємців. Крім того, компанії часто створюють власні програми підтримки та адаптації ветеранів і ветеранок на робочих місцях, забезпечують окрему медичну страховку тощо.
Тенденції останніх місяців доводять, що український бізнес також починає замислюватися над питанням як майбутньої реадаптації на підприємствах тимчасово відсутніх працівників, так і працевлаштуванням нових – зокрема й тих, хто вже повернувся з війни через травми, поранення та контузії.
За зібраними власноруч даними, у середніх і великих компаніях станом на сьогодні мобілізовано до підрозділів Сил безпеки та оборони від 10 до 30% персоналу, що дуже впливає на підприємницьку діяльність та, відповідно, на кількість податків державі. Тому ініціативи таких компаній, як МХП, SCM, Starlight Media, та інших вітаються як теперішніми і майбутніми ветеранами, так і всім українським суспільством.
Що варто додати: держава та громади також мають підтримувати на своєму рівні як наявний бізнес, так і ветеранське підприємництво, адже все це веде до:
- зниження соціального навантаження;
- зниження рівня соціальної напруги, а ми знаємо, що кожен серед представників органів влади завжди в цьому найперше зацікавлений.
Нестача трудових ресурсів – недооцінена проблема. Бізнес просто змушений перебирати на себе відповідальність за реінтеграцію ветеранів.
Підсумовуючи. Рік тому ветеранські політики дійсно були не на часі. Мало хто міг передбачити, що відбувається з країною, куди все летить.
Сьогодні ж, навпаки, ветеранські політики мають бути одним з пріоритетів порядку денного, зашиті в кожну активність як всередині країни, так і зовні. Подальше ігнорування цієї теми або покладання на те, що все розв’яжеться само, обійдеться країні в тисячі життів тих людей, які захищали Україну тоді, коли їй це було потрібно.
Синхронізована робота всіх разом і кожного зі стовпів ветеранських політик дозволить підготуватися до повернення захисників України всім сучасним інституціям.
Більше про важливі рішення можете подивитися у трансляції Всеукраїнського діалогу: громади-ветеранам.
