Вони не лише між собою чубляться і мультики одне про одного знімають, в них ще часу на послів західних країн вистачає. З огляду, що дієві санкції проти РФ вводять саме США і ЄС, а не країна з окупованим шматком території – це виглядає як мінімум дико. А враховуючи численну міжнародну допомогу і регулярне спонсорство реформ – так просто підло.
Та і виглядає в цілому, як гавкіт чихуахуа на тигра.
Автору цих рядків сподобались тижневі кейси Луценка-Марі Йованович і публічна перепалка Ляшка з Гройсманом, на них можна вивчити короткий курс нашого дипломатичного генія, і хто як пролазить у велику політику за гамашами наших бабусь.
Так, генпрокурор Юрій Луценко в інтерв’ю виданню HillTv заявив, що під час першої зустрічі з ним посол України в США Марі Йованович передала йому перелік людей, щодо яких не можна проводити розслідування.
У посольстві США це назвали відвертою вигадкою, а список витвором уяви.
Коли місяць країну трясе корупційний скандал в оборонці, а потім ти дізнаєшся, що півдюжини антикорупційних та силових органів усе про всіх знали, але заплющували очі в обмін на Мальдиви для дружин, це якраз питання і до Юрія Віталійовича.
Коли за майже три роки каденції із тріском схлопувались справи депутатів-корупціонерів і численних хрестоматійних ділків – це мабуть, питання до ГПУ, а не до Марі Йованович, чия каденція і так закінчується за кілька місяців.
Коли є бажання перекласти свої проблеми зі своєї голови на чужу – це не індульгенція, щоб вас пожаліти. Скоріше хочеться сказати: хто ж вам лікар, що ви псуєте стосунки з США — чи не єдиним партнером, який і різкою задобрює наші зачаткові реформи, і пряником…
Бо відписками “не посадили, бо список”, далі можна виправдати все: і погані дороги, і дрімучу необізнаність в питанні щеплень від кору, і програші футболістів – це просто США на нас тисне. І списки передає, щоб лузерами були.
Дуже погано, коли наш суто внутрішній дискурс виходить на міжнародний рівень. Він примітивний і танцює навколо надуманих геноцидів і вмираючих бабусь в холодних квартирах.
Там немає місця прогресу і життю із чистої сторінки, якщо із попереднім досвідом щось пішло не так. Є режим постійного очікування і вичавлювання моральних сил і залишків ресурсів.
Палка зустріч Олега Ляшка з прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом на засіданні уряду і словесне змагання, хто таки більше любить людей — картина маслом, чого вся велика політика і політичні програми — тотальне зубожіння ідей.
Бабусі десятиліттями пам’ятатимуть соточку до пенсії і солодкий стіл від місцевого депутата. Тому реп-батл про ображених бабусь вигідний і Ляшку, і Гройсману. Тим паче, сам прем’єр опісля підсумував цирк: “Я не знаю, що є багато людей, які потребують кращого життя? Відкрили мені Америку”.
Якби 60-річна Марі Йованович була українкою і не кар’єрною дипломаткою, а продавчинею біляшів на привокзальному ринку Пирятина, за неї змагалися б Ляшко з Гройсманом.
Заманювали б і гамашами, і субсидією, і сотнею зверху. Але Марі Йованович посол США і будь-які недолугі сутички наших зірок із впливовою фігурою виставляють в поганому світлі якраз їх.
Дай Боже, кожному українському політику тримати свій язик і думку про роботу США за зубами хоча б до парламентських виборів — бо так Путіну і нападати не треба. Він просто візьме те, що є овочем.
Автор: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналіст, блогер.