Кажу – Честь! сьогодні кожній та кожному з журналістів, редакторів, кореспондентів “у полі”, кожному/кожній з продюсерів, дизайнерів, інженерів, кожному звукачу, світлячку, кожному з топ-менеджерів на командному посту!
Честь! – кожному й кожній, хто виходить в ефір, заміняючи одне одного цілодобово на екрані.
Честь! – юним журналістам, що стали дорослими за сім днів війни.
Честь! – досвідченим, що підхоплюють одне в одного мікрофони, як прапор.
Честь! – за те, чого в ефірі не видно, що давно не спали. Що тримають спину й обличчя.
Всім медійникам, які під ракетними ударами пробиваються до людей зі словом, сюжетом!
Всім, хто рятує обладнання своїх студій, щоби не втрапило в руки окупанта.
Всім, хто підняв сигнал на супутник після всіх тупих спроб вимкнути телебачення по всій країні.
Всім, хто миттєво створив доступи з мобільних пристроїв до радіосигналу.
Всім радіостанціям, які підхопили єдиний марафон, відклавши свій звичний неінформаційний ефір.
Всім власникам компаній українських – тут і за кордоном, – хто теж віддав свій бізнес для доставлення українського ефіру всюди.
Всім блогерам, що писали про моду, про подорожі, про косметику, про пташок, про, здавалося б, хтозна що, а тепер пішли на інформаційний фронт в атаку.
Всій цій блискучій армії, якої не було ще тиждень тому – ми так думали, – а зараз її батальйони суворі й потужні!
Слава вам! Любов вам! Захоплення вам! Плече – поряд! Радість співпрацювати й стояти поруч!
Диво українське – як ця потужна хвиля вмить знесла ту псевдомедійну шушеру, що ще зовсім недавно була бідою нашою – колаборантів скабєєвських і посіпак, фриків – не пам’ятаю вже їхніх імен.
Всіх, хто зараз на рашистських підмостках все ще несе шизоїдну маячню, наздожене Гаага разом із Путіним. Докази нацрада пише щохвилини – ці записи не згорять.
Восьма доба ефіру!
Але – з третім днем весни, любі колеги!
Скоро зранена земля виштовхне на світ божий квіти! Ми обсиплемо ними дорогих захисників усіх наших фронтів єдиної Народної війни!
Честь!
Слава Україні!