Після аншлагів у Палаці спорту і поетичних батлів на партійних з’їздах, фігуранти президентської трійки взяли в обробку тему убивства Катерини Гандзюк.
Як свідчить практика на цьому конкретному випадку – така ефемерна штука, як суспільна думка, за останні роки виросла в рази.
Політики та бізнесмени у нас ніколи не відмовляться від кастового поділу за принципом свій-чужий. І якщо в Києві за флорою та фауною ще якось приглядає око Держдепу чи західні посольства, то те, що відбувається у маленькому похмурому Херсоні чи не дай Бог якомусь ще містечку обласного значення – справа рук тамтешніх небайдужих.
Справа Гандзюк могла би завершитися посадкою ще минулого року нікому не потрібного цапа-відбувайла Миколи Новікова. Якби не оперативна реакція журналістів Мар’яни Пєцух та Дениса Казанського, які швидко з’ясували алібі останнього – він був на морі майже за сотню кілометрів та обливати кислотою нікого не міг.
Справу Гандзюк могли б загубити серед стосів макулатури. Якби група друзів активістки регулярно не штормила чутливих до будь-якої критики мешканців урядового кварталу акціями – хто вбив Катерину Гандзюк?
Власне тому, чи не уперше в історії України, під тиском, покровителі таки назвали імена чиновників другого ешелону та їх сателітів. Щодо ж остаточного очищення лав від осіб із сумнівною репутацією – є проблеми.
Краще потикати пальцем в опонента, краще найняти найдорожчих адвокатів, які до цього займалися кейсами Савченко, Штепи та Корбана. Або ж за необхідності використати увесь арсенал захисту в судах по-українськи: від ковдри в клітинку до шапіто з реанімацією.
Справа Гандзюк отримала нове дихання під вибори, коли будь-який штрик під ребро опонента додасть додаткових голосів – на вагу золота.
Але сподіватися, що Мангера та його більш везучих земляків посадять, бо вибори і справедливість ідуть рука в руку – не варто.
Цих людей можуть пересварити тимчасові труднощі – чиясь невчасна смерть чи перемога конкурента в Києві. А от у себе в регіоні, такому прибутковому у зв’язку із анексією Криму, як Херсонщина – вони завжди житимуть у мирі.
Їхні інтереси прекрасно взаємодіють попри різне партійне членство кожного. Вони влаштовують династійні шлюби, а отримані прибутки ідуть на норкові повзунки і срібні ложки їхнім коханим онукам.
Партійна приналежність для них – ситуація тимчасова. Якщо проаналізувати шляхи будь-якого багаторічного регіонального топа – він змінив із десяток провладних партій.
Минає час актуального сюзерена в Києві – регіональний васал хутко прогнеться під наступника. Усім своїм виглядом вони показують громадськості, що чужакам тут не місце.
У Херсоні було легше, бо Катя Гандзюк на лікарняному ліжку назвала тих, хто мав на неї зуб. В неї є сильна група підтримки, яка дозволяє собі без запрошення зайти на будь-який партійний з’їзд.
Інші ж регіональні активісти пакують валізи та їдуть шукати новий дім, лишаючи його регіональним мародерам.
Автор: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналіст, блогер.