Впевнена, ви нерідко чуєте у мовленні знайомих або й самі вживаєте слова на кшталт діючий, відпочиваючий, знеболюючий тощо.
Це активні дієприкметники теперішнього часу, що утворюються за допомогою суфіксів -уч-, -юч-, -ач-, -яч-.
Подібні лексеми вживаються в українській мові обмежено. Тож у текстах їх краще замінити на іменник, прикладку, прикметник, описову конструкцію тощо.
Тож чи правильно говорити діючий закон?
З огляду на вищесказане, конструкція діючий закон також є не зовсім правильною.
Діючий закон чи чинний закон: як правильно
Діючий — це також активний дієприкметник. Тож його у текстах потрібно замінити на більш правильну лексему.
Якщо ми говоримо про якийсь документ, людину тощо, які діють за певних умов та мають юридичну силу, правильно говорити чинний замість діючий: чинний закон (НЕ діючий), чинний мер (НЕ діючий), чинний правопис (НЕ діючий).
Залежно від контексту слово діючий можна замінити й на інші лексеми:
- діючі особи — дійові особи;
- діючий засіб — дієвий засіб;
- діюча електростанція — електростанція у роботі;
- діючий механізм — механізм у дії;
- діючий вулкан — ожилий вулкан;
- постійно діюча виставка — виставка, що постійно діє.
Водночас в українській мові є низка активних дієприкметників, які перетворилися на прикметники і можуть спокійно вживатись: співучий, живучий, родючий, лежачий, ходячий, незрячий, терплячий тощо.