Україна зробила два кроки в рамках протистояння на газовому фронті. І, треба сказати, два вкрай вдалих кроки. Крок перший – Україна заявила, що готова надати Газпрому 50% знижки на прокачування додаткових обсягів газу. Здавалося б, знижка для Газпрому – це типова така, характерна зрада. Але ніт. У чому ж справа?
Путін перейшов до прямого і відкритого шантажу Європи. Він каже, що не буде давати в Європу додаткові обсяги газу, поки не дадуть остаточне зелене світло Північному потоку 2. Хоче скористатися енергетичним шоком, кризовою ситуацією в ЄС з сектором енергетики. Такий собі типовий Путін.
При цьому, Путін не направляє газ по українській трубі. Аргументуючи це тим, що українська труба, мовляв, ненадійна, та й взагалі це дорого.
Все це, зрозуміло, маячня. Аварійність в українській системі в рази нижче аварійності російських трубопроводів. А говорити про економічно невигідні умови транзиту в той час, коли ціни на газ перевищують $1 тис., можна тільки коли вважаєш всіх навколо ідіотами. Знову типовий Путін.
Що робить Україна? Україна каже, що готова зробити транзит дешевим. Дає знижку в 50%. На додатковий обсяг. І ставить Путіна в дурне становище. Йому, звичайно, не звикати, але все ж. Надаючи цю знижку Україна показує, що в діях Путіна і Газпрому немає економічної логіки. Тільки політична. І що тільки виходячи з політичної доцільності Путін посилює кризу в Європі.
Чи скористається Путін пропозицією? Звичайно, ні. Цього ніхто і не чекає. Але цим Путін яскраво підсвітить, що використовує газ і Північний потік 2 як зброю. Підвищуючи цим шанси санкцій. І ще і ще раз ставлячи питання про те, що Росія, саме Росія, ненадійний партнер. А Україна, якраз, дуже надійна. І готова підтримати ЄС в міру своїх скромних можливостей.
У підсумку, Україна, нічого не роблячи, боляче б’є по Путіну.
Ну і про Молдову. Україна дала Молдові газ. В борг. Теж виглядає як типова зрада на перший погляд, на тлі розмов про дірку в нашому енергетичному балансі на цю зиму. Але знову ніт.
Ні, діра є. Потенційно. Але зради немає. І підтримка Молдови, з фактором Чауса або без нього, це правильний стратегічний крок.
Молдова зараз опинилася під тиском Росії. Як завжди, коли в країні по-сусідству з Росією, в тій зоні, де Росія вважає себе головною, приходить до влади проєвропейський уряд, налаштований робити реформи, трапляються проблеми з Газпромом. Зараз у Молдові якраз такий уряд. І такий президент.
Якщо колись Чилі витягнули з бідності чиказькі хлопчики, то зараз Молдову очолили гарвардські дівчатка (тут немає ні краплі сексизму, навіть не шукайте. Тут є хіба що заздрість до Молдови). Як результат, Москва робить все, щоб успіх Молдови не відбувся. І влаштовує проблеми. Газ – це основна зброя Москви. І пройти протистояння з Газпромом для Молдови вкрай важливо. І важливо для нас.
Успіх Молдови зараз – це і успіх України теж. Успіх Молдови вкрай важливий для України. Проєвропейська Молдова – це природний і надійний союзник України. Успішна Молдова – приклад для України, як працюють реформи.
Як же давати газ, коли самим не вистачає? По-перше, поки вистачає. Проблеми можуть початися в січні-лютому. А на той час Молдова повинна повернути борг. А по-друге обсяги цього газу смішні і погоду не зроблять.
Таким чином, допомагаючи в малому, ми можемо виграти багато в чому.
Адже можемо, коли хочемо.