18 квітня Володимир Зеленський зачитав список своєї команди.
Окрім кількох облич, які вряди-годи виступають експертами з антикорупційних та енергетичних питань, шорт-лист запам’ятався двійником Ганібала Лектера — Іваном Апаршиним та дуже потрібним експертом в часи ажіотажу на соцмережі, але дивним у часи збройної та торгівельної воєн – із діджиталізації Галини Янченко.
Всі ці люди, як до цього непублічні, так і вкрай публічні, на кштал теледоктора Комаровського, складатимуть основу експертних груп у різних сферах політики: від діджиталізації до оборонки і міжнародних зв’язків, та, за словами кандидата ЗЕ, працюватимуть в Адміністрації Президента.
Віртуальний кандидат за три доби спромігся на кілька серйозних публічних кроків: дав перше інтерв’ю, де висловив позицію з найболісніших питань, а не просто потролив опонента, який ще є хазяїном Банкової.
Друге – намагається показати, що він не просто мішок для кота, а й має деякий вміст свого мішка. Хоча очікуваних позицій — хто буде очільником Нацбанку, Міноборони, ГПУ, СБУ і главою АП — так і не назвали.
Це сюрприз на перші дні після виборів. Дещо дивна позиція після обіцянки цю команду показати і дещо наївна після того, як РФ вустами і рішеннями свого прем’єра Дмитра Мєдвєдєва фактично анонсувала нам бензинову війну.
Всі ці обмеження робляться з єдиною метою — посилити позиції Віктора Медведчука як в бізнесі, так і в політиці.
І клянуся вам, відбивати ці атаки має якраз не експерт із діджиталізації чи поважний Комаровський, а толковий очільник СБУ та голова Антимонопольного комітету.
Зеленський експериментує з новими обличчями, справді новими — як пані Янченко чи помічницею Лещенка Мариною Бардіною — але це, по суті, клерки майбутньої АП.
А хочеться почути, куди йдуть наші локомотиви, а не причепні вагончики.
Володимир Зеленський учора пообіцяв, що у разі його обрання він не хоче, щоб після п’яти можливих років люди на вулиці наздоганяли та говорили: “Ти такий же, як Порох”.
Але є дві паралелі, які роблять Зеленського схожим на можливого попередника. Петро Порошенко став компромісною фігурою під час весняних переговорів серйозних людей у Відні.
Щодо Зеленського, ми так і не знаємо точно, настільки його контролює олігарх Ігор Коломойський, до якого літають у гості важливі фігури політикуму.
Петро Порошенко, отримавши перемогу у першому турі 2014 року, не називав прізвища своєї команди. Так само Зеленський не називає ключових фігур — бо клерки за безпеку та економічний розвиток, попри утиски Росії, не відповідають.
Далі. Чому так важливо знати прізвища очільників ГПУ, СБУ та НБУ? Та хоча б тому, щоб знизити градус істерії, а не йти за приборами і без, шукаючи відповіді, що буде з доларом, чи варто тікати уже зараз, чи усі ми помремо.
Щодо ГПУ, тут питання єдине. Хто очолюватиме цю могутню структуру, чи закриватиме очі на порушення, чи закриватиме за гонорари навіть порушені справи.
Щодо СБУ. Чи зважитесь ви на реформу цього відомства, про яку волали волонтери, просячи чесних офіцерів, але за п’ять років руки так і не дійшли. І справи за прямі польоти кандидата Бойка з Медведчуком у нас починають заводити лише після громадського тиску і публічного скандалу.
Відповідно, хотілося б учора бачити не шісток поруч із Зеленським, а валетів та королів.
Усім іншим, коли президент представляє команду, раджу не зважати на артикуляцію і якість української мови. Практика показує, що у нас після досвіду всі щебечуть українською і займаються корупцією і схемами. Питання інше — нам показали декорацію, а акторів і режисера показати забули. Та і п’єса ще сирувата. Тим більше, часу на розкачку вже немає, бо Запоребрик ніколи не спить і кожну помилку бере на олівець.
Автор: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналіст, блогер.