Замість заочного навчання дистанційне?
У парламенті зареєстрований законопроєкт, яким запропоновано скасувати набір вступників для здобуття ступенів бакалавра та магістра за вечірньою та заочною формами освіти. Простіше кажучи, нардепи пропонують спокійно довчитись “заочникам” і “вечірникам”, але нових студентів вже не набирати.
З огляду на практику європейських країн вже давно планувалось замінити цей “радянський атавізм” у вигляді вечірнього та заочного навчання на більш сучасну форму дистанційної освіти. Але ВНЗ сприймало ці ідеї без особливого ентузіазму, бо це вимагає чимало зусиль зі створення нових внутрішніх документів і зміни регламентів (наприклад, уставу ВНЗ).
Це треба створювати нові навчальні програми та навчальні платформи, наповнювати їх матеріалами, електронними підручниками, навчати викладачів новим методикам викладання. Не виключено, що систему оплати праці викладачів, які звикли заробляти “горловими годинами”, теж доведеться переглядати. Бо в дистанційній формі навчання зазвичай лише 30% занять проводяться синхронно (онлайн заняття у групі з викладачем), а решту часу студенти мають вчитись самостійно. І так би воно може і тягнулось ще довго, але Covid та війна значно пришвидшили процес цифрової трансформації освіти.
Починаючи з березня 2020 року, лише 0,1% від загального числа студентів (крім аспірантів) навчаються за вечірньою формою у різних ВНЗ. Заочники вже давно працюють онлайн з невеликими виходами на лабораторні та атестацію.
Треба окреслити пріоритети. Дистанційна освіта значно дешевша, безпечніша та логістично простіша в адмініструванні форми навчання. Як для університетів, так і для студентів, вона дає можливість подорожувати, перебувати за кордоном, на тимчасово окупованих територіях, не полишаючи навчання. Є, звісно, професії, яким неможливо навчати дистанційно. Приміром такі, як хірург. Але в більшості випадків дистанційна форма навчання цілком може бути ефективною.
Вечірню або заочну вищу освіту здебільшого здобувають люди, які вже працюють. Або це друга вища освіта (як перекваліфікація, чи підвищення кваліфікації) і їм насправді дистанційно вчитись зручніше, ніж ходити після роботи на навчання чи просити відпустку та їхати на кілька тижнів на сесію.
Університети можуть експериментувати і самостійно визначати, які лабораторні та практичні роботи потрібно проводити з викладачем вживу, а що можна вчити онлайн. Студенти можуть обирати для себе зручний час для навчання, глибину занурення в ту чи іншу тему, свій особливий темп навчання.
Освітні експерти прогнозують в майбутньому повний перехід до дистанційної освіти протягом 10 років.
У дистанційній формі є багато переваг. Але є і недоліки. Приміром, у студентів “дистанційників” нема студентського життя в звичному нам розумінні. Живе спілкування, нічні посиденьки, друзі, жарти, кохання, спортивні змагання. Соціальні взаємини формують не тільки приємні спільні спогади, а й частину головного мозку, яка відповідає за процес мислення. Крім того, у тих, хто багато часу проводить за комп’ютером, псується зір, постава, втрачається концентрація уваги, мотивація до навчання.
Як наголошує замміністра Михайло Винницький у своєму листі, вимушений перехід закладів освіти на дистанційний формат, спричинений спочатку пандемією COVID-19, а потім і збройною агресією РФ, у кінцевому результаті призвів до незаперечного зниження якості освіти, пов’язаного з відсутністю ефективного зворотного зв’язку з викладачами, великим обсягом домашніх завдань, технічними проблемами, недостатнім забезпеченням здобувачів освіти та науково-педагогічних працівників комп’ютерною технікою, браком спілкування, відсутністю здобуття дієвого практичного досвіду тощо.