Фашизм як ідея ніколи не був переможений.
Як культ ірраціональності та насильства, його не можна було перемогти за допомогою аргументів: поки нацистська Німеччина здавалася сильною, європейці та інші мали схильність до режиму.
Про це у своїй колонці для The New York Times написав Тімоті Снайдер. Факти ICTV публікують повний переклад статті.
Лише на полях битв Другої світової війни фашизм був переможений. Тепер усе повернулося — і цього разу країною, яка веде фашистську війну на знищення, є Росія. Якщо Росія переможе, фашисти у всьому світі заспокояться.
Ми помиляємось, обмежуючи наші страхи перед фашизмом винятково Гітлером та Голокостом.
Фашизм мав італійське походження, став популярним у Румунії, де фашистами були православні християни, які мріяли про очищення від насильства, також фашизм мав прихильників по всій Європі та в Америці. У всіх його різновидах йшлося про тріумф волі над розумом.
Тому неможливо визначити чіткий термін, що є фашизмом. Суспільство має різні думки, часто занадто різні, з приводу того, що є фашизмом. Але теперішня Росія відповідає більшості критеріїв, які схильні визначати вчені.
Вона має культ навколо одного лідера – Володимира Путіна. Тут є культ мертвих, створений навколо теми Другої світової війни.
Також існує міф про минуле золоте століття імперської величі, який має бути відновлений війною руйнівного насильства — смертоносною війною з Україною.
Україна не вперше стає об’єктом фашистської війни. Завоювання країни було головною метою Гітлера у 1941 році, який планував замінити радянську владу своєю та претендувати на родючі сільськогосподарські землі України.
Радянський Союз голодуватиме, а Німеччина стане імперією. Він уявляв, що це буде легко, бо СРСР, на його думку, був штучним утворенням, а українці – колоніальним народом.
Подібність із путінською війною разюча. Кремль визначає Україну як штучну державу, чий президент-єврей доводить, що вона не може бути реальною.
Вважається, що після ліквідації невеликої еліти маси, що зароджуються, з радістю приймуть російське панування. Сьогодні саме Росія, яка блокує поставку світові українських продуктів, загрожує голодом глобальному Півдню.
Багато хто не наважується вважати сьогоднішню Росію фашистською, тому що сталінський Радянський Союз визначав себе як антифашистський. Але це визначення не допомогло з’ясувати, що таке фашизм, і сьогодні воно ще більше збиває з пантелику.
За допомогою американських, британських та інших союзників Радянський Союз переміг нацистську Німеччину та її союзників у 1945 році. Проте його протистояння фашизму було непослідовним.
До приходу Гітлера до влади в 1933 році Радянський Союз ставився до фашистів як до ще однієї форми капіталістичного ворога. Комуністичні партії Європи мали ставитися до решти партій як до ворогів.
Ця політика фактично сприяла піднесенню Гітлера: хоча німецькі комуністи та соціалісти перевищували чисельність нацистів, вони не могли співпрацювати.
Після цього фіаско Сталін скоригував свою політику, вимагаючи від європейських комуністичних партій створення коаліцій для блокування фашистів.
Це тривало недовго. У 1939 році Радянський Союз приєднався до нацистської Німеччини як фактичний союзник і дві держави разом вторглися до Польщі.
Промови нацистів передруковувалися у радянській пресі, а нацистські офіцери захоплювалися радянською ефективністю масових депортацій. Але росіяни сьогодні не говорять про цей факт, оскільки закон про збереження історичної пам’яті називає це злочином.
Друга світова війна є елементом путінського історичного міфу про невинність Росії і втрачену велич — РФ повинна залишитись єдиною країною, що мала найбільше жертв та здобула перемогу.
Той факт, що Сталін став причиною Другої світової війни, об’єднавшись із Гітлером, має залишатись немислимим.
Гнучкість Сталіна щодо визначення, що є фашизм – ключ до розуміння сучасної Росії. За його правління фашизм спочатку мав нейтральне визначення, потім він був поганим явищем, потім – хорошим. Це тривало аж до моменту, коли Гітлер зрадив Сталіна і Німеччина вторглася в Радянський Союз, і тоді фашизм знову став поганим.
Але ніхто так і не визначив, що це означає. Це була скринька, в яку можна було покласти будь-що. Комуністів репресували як фашистів на показових процесах.
Під час Холодної війни американці та англійці стали фашистами. Водночас “антифашизм” не завадив Сталіну у своїй останній чистці націлюватися на євреїв, а його наступникам – змішувати Ізраїль із нацистською Німеччиною.
Іншими словами, радянський антифашизм був політикою, що розділяє нас та їх. Він не був відповіддю фашизму. Адже фашистська політика починається, як сказав нацистський філософ Карл Шмітт, із визначення ворога.
Оскільки радянський антифашизм означав просто узагальнення образу ворога, він пропонував фашизму лазівку, через яку можна було повернутися до Росії у зручний момент.
У Росії ХХІ століття антифашизм просто став правом російського лідера визначати національних ворогів.
Справжнім російським фашистам, таким як Олександр Дугін та Олександр Проханов, приділяли час у ЗМІ. А сам Путін спирається на творчість міжвоєнного російського фашиста Івана Ільїна.
Для президента фашист чи нацист — це просто той, хто протистоїть йому чи його плану знищення України. Українці – нацисти, бо не хочуть визнавати себе росіянами і чинять опір.
Якщо уявити себе мандрівником у часі 1930-х років, то вам не важко буде визначити режим Путіна як фашистський.
Символ Z, мітинги, пропаганда, війна як очисний акт насильства та ями смерті навколо українських міст – все це дуже зрозуміло.
– Війна проти України – це не лише повернення до традиційного фашистського поля битви, а й повернення до традиційної фашистської мови та практики. Українці – для колонізації. Росія невинна через своє давнє минуле. Існування України – це міжнародна змова. Війна – це відповідь.
Оскільки Путін говорить про фашистів як про ворога, нам може бути важко зрозуміти, що він насправді може бути фашистом. Але у війні Росії проти України нацист просто означає “недолюдина-ворог” — той, кого росіяни можуть вбити.
Мова ворожнечі, спрямована проти українців, полегшує їх вбивство, як ми бачимо в Бучі, Маріуполі та в усіх частинах України, які були під російською окупацією.
Братські могили — це не якийсь нещасний випадок війни, а очікуваний наслідок фашистської війни на руйнування.
Фашисти називають інших людей фашистами — це фашизм, доведений до своєї нелогічної крайності як культ нерозумності. Це останній момент, коли мова ворожнечі перевертає реальність, а пропаганда є наполегливою вимогою. Це апогей волі над думкою.
Називати інших фашистами, коли ти сам є фашистом, є основною путінською практикою. Джейсон Стенлі, американський філософ, називає це підривною пропагандою. Я назвав це шизофашизмом. В українців найелегантніше формулювання. Вони називають це рашизмом.
Ми розуміємо про фашизм більше, ніж у 1930-х роках. Тепер ми знаємо, куди це привело. Ми повинні визнати фашизм, бо тоді ми визнаємо, з чим маємо справу. Але розпізнати — не означає скасувати.
Фашизм — це не дискусійна позиція, а культ волі, що випливає з міфу.
Йдеться про міф людини, яка зцілює світ насильством, і цей міф буде підтримуватися пропагандою до кінця. Це можна скасувати лише демонстрацією слабкості лідера.
Фашистського лідера потрібно перемогти, а це означає, що ті, хто виступає проти фашизму, повинні зробити все необхідне, щоб перемогти його. Тільки тоді міфи руйнуються.
Як і в 1930-х роках, демократія по всьому світу відступала і фашисти почали війну із своїми сусідами.
Якщо Росія переможе в Україні, це буде не просто знищення демократії силою, хоча і це вже погано. Це буде деморалізація демократій у всьому світі.
Ще до війни друзі Росії — Марін Ле Пен, Віктор Орбан, Такер Карлсон — були ворогами демократії. Перемога фашистів на полі битви підтвердить для них, що сила має право, що демократія повинна зазнати невдачі.
Якби Україна не чинила опір, це була б темна весна для демократів усього світу. Якщо Україна не переможе, нас очікує десятиліття темряви.