Перемога Зеленського у першому турі цілком очікувана для тих, хто бодай трохи розуміється на виборах, вміє працювати із соціологією і відчуває, що цікавить виборця.
Зеленський набрав стільки, скільки досвідчені Петро Порошенко і Юлія Тимошенко, які вклалися в картинку, солянки на регулярних партійних форумах і біг-борд нову кампанію. Це вирок для них, оскільки ці політики так і не відчули, що за 20 років їх політичних кар’єр — ментальна карта виборця абсолютно змінилась.
Зараз чимало пишуть, що народ дурний, що за громадян соромно, бо вони вибрали неясне майбутнє і шоу 95 квартал. Я би не ображала почуття третини виборців, а дивилась ширше.
Перше, якщо глянути на електоральну карту вперше за багато років південь і захід, центр і північ, єдині у своїх уподобаннях, нема кардинального поділу на чужих і своїх – усіх цікавлять єдині проблеми: корупції, відповідальності влади і війни.
Друге, я мала розмову в ефірі із Олексієм Кошелем із КВУ, він пояснив, чому Порошенко і Тимошенко отримали погані результати на півдні, де у лідера першого туру втричі більші цифри.
Так от, професійні політики просто повішали борди в полі і вирішили не зустрічатися із виборцями — це дуже неправильно, бо електорат має бачити свого фаворита.
Третє, поступово розвінчуються міфи, що молодь не ходить на вибори, а всі голосують за гречку сітками. Бачимо, що молодь, і не лише вона, вперше пішла обирати не за пачку рису і чаю. А за ефективну комунікацію у соціальних мережах.
Серед іншого — розчаруванням став Анатолій Гриценко, цей політик добре починав, але так і не запам’ятався яскравими фішками і не використав сповна свій головний козир — дружину Юлію Мостову, кожне нове інтерв’ю якої протягом кампанії викликало резонанс.
У підсумку, я не бачу кінця світу після 21 квітня – це більше історії про те, що кредити довіри треба відпрацьовувати і йти в ногу з народом. Наш народ за п’ять років навчився самостійності, влада ж обіцяла і втікала від відповідей.
Автор: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналіст, блогер.