Воїн, який бачив пекло, розгледів барви у житті. І зробив це завдяки дбанню і кропіткій праці фахівців Центру ментального здоров’я UNBROKEN.
Цей текст – про важливість турботи про ментальне здоров’я наших захисників і захисниць, створення в державі ефективної моделі їхньої психологічної реабілітації.
Чорний, як ніч перед світанком, папір. На ньому – грубі червоні хаотичні лінії. Богдан тримає олівець і агресивно вдавлює його в темряву. А потім якоїсь миті папір зминається в його дужому кулаці й летить під ноги. Сам же воїн встає і, не прощаючись, виходить із кімнати арттерапевта. Це так минає їхнє перше заняття.
Тортури в полоні
Богдан Зарицький – азовець. Війна для нього почалася не 24 лютого, а влітку 2015-го. Був поранений. Лікувався. Повернувся в стрій. Коли Росія вдруге напала, ніс службу в Маріуполі. Мінометник.
Його розрахунок 120 міномета останні півтора місяці боїв за Азовсталь був єдиним у місті. За добу тоді на них скидали по пів сотні керованих авіабомб. Пригадує, боєприпасів майже не було, зате було відчуття безвиході. А ще тоді був адреналін, який і давав сили триматися.
Далі – полон. Оленівка. І тортури. Найперше – голодом. Каже, сил не було навіть поїсти ті крихти, які давали. Коли підводився, паморочилося в голові. А стояти треба було весь день. То ще один вид тортур – стоянням. З шести ранку до десятої вечора. Богдану із хворою спиною це давалося особливо тяжко. Третій різновид тортур – побиття.
– Це націлено на те, щоб вбити в людині особистість, знищити її. Учора ти вважав себе безсмертним, а сьогодні ти в полоні й не можеш нічого вдіяти – це безсилля, відчуття, що ти сам собі не належиш, з тобою зроблять, що захочуть. Намагання глибоко проникнути, щоб убити особистість, – ділився потім Богдан Зарицький.
Центр ментального здоров’я
У полоні Богдан провів 4 місяці і 4 дні. Втратив 45 кілограмів. Його обміняли на зрадника Віктора Медведчука. Коли повернувся додому, не міг спати, а як засинав, прокидався від кошмарів, що його міномет заклинює і не може стріляти, а ворог підступає.
Якось вночі захисник прокинувся від того, що непритомнів. Світ розпливався. Зібратися вдавалося лише, коли сідав. Щойно займав горизонтальне положення, все повторювалося. Всю ніч Богдан просидів, а тоді викликав швидку. Ті не змогли зарадити і чоловік поїхав в Центр UNBROKEN на базі Першого медоб’єднання Львова.
Фахівці з ментального здоров’я, яких там наразі більш як пів сотні, саме розпочали програму лікування людей, які постраждали від полону, тортур і моральної травми. Їх тому навчили колеги з центру Primo Levi в Парижі. Насамперед Богдана госпіталізувати в соматичне відділення та призначили низку аналізів на повне обстеження організму.
– Частина моделі лікування людей, які постраждали в полоні, це комплексне обстеження. Бо вся ця агресія, цей страх – забитий у прямому розумінні в тіло людини. І тому дбання про тіло є шляхом до довіри і загоюванню ментальних ран, – говорить Олег Березюк, психіатр, психотерапевт, керівник напрямку ментального здоровя Центру UNBROKEN.
Далі з Богданом почали працювати психотерапевти. Це було поєднання різних методик – арттерапія, тілесно-орієнтована та експозиційна психотерапія.
Якось на арттерапії Богдан, який уже до того пом’яв розмальований аркуш, намалював два світи. Один – яскравий і щасливий – це мирне життя. Інша частина малюнку – то був морок полону і тортур. Ось як він сам потім це пояснив: Людина з полону повертається наче лише як половина особистості. Якщо вона там довго пробула, система катувань, яка напрацьовувалася сторіччями, вона має дуже відчутний слід в житті людини. Вони такі тонкі, що змушують тебе страждати довго, не просто побили і все, переболіло й минуло, а воно в тебе болить тижнями. Воно знищує твою особистість.
Тілесна й експозиційна терапії
Завдання психотерапевтів, каже Олег Березюк – зробити так, щоб ту частину мороку в житті максимально зменшити. Ні, вона нікуди не подінеться, але може займати менше місця.
Водночас Богдану особливо подобалися сесії тілесно-орієнтованої психотерапії. Коли робота спеціаліста відбувалася з тілом – останнім форпостом, де ховається страх під час тортур.
– Після тілесної терапії я почуваюся насправді чудово. Стаєш розслабленим, наповненішим, впевненішим у собі. Люди втрачають впевненість в собі після полону, коли твоє життя тобі не належить. Щоб вона повернулася – потрібен час і допомога, – розповідає Богдан.
І, звісно, експозиційна терапія, коли знову й знову в розмові з лікарем проговорювався найдраматичніший момент життя – момент зустрічі із смертю. Аж поки страх не відступить і лишиться в минулому.
Саме завдяки такому комплексному підходу Богдан, який провів у Центрі кілька місяців, зміг максимально відновитися. Він багато читав, гуляв містом. Поряд з ним була його найбільша підтримка – дружина Наталя. З нею, до речі, теж працювали спеціалісти.
Богдан став першим пацієнтом Центру після тортур і катувань. Наразі таких було вже кілька десятків. Одна з колишніх полонених нині навіть працює там з пацієнтами як психотерапевтка, щоб краще розуміти людей, які пережили пекло на землі.
А вже за кілька місяців у Львові на базі Першого медоб’єднання відкривається Центр допомоги людям, які пережили полон, тортури і моральну травму. Зі стаціонаром і арттерапією. Завдання – створити місце турботи і дбання про людей, викликати в них довіру, а через неї – допомогти пережити важкі травми.
– Мені це дало розуміння, де я є і куди хочу рухатися. Яким хочу бачити своє життя. Я відчуваю безпеку, я відчуваю комфорт, – сказав наприкінці розмови Богдан Зарицький. Перший пацієнт, який вказав шлях до порятунку ще тисяч людей.
