Рішення Конгресу про виділення грошей Україні. Що воно насправді означає для нас?
1. Це передусім певне, вибачте за не зовсім точний термін (кращого просто не зміг знайти), “полегшення” в цій війні. За правильного планування та виконання цих планів, нова зброя дозволить насамперед вирівняти ситуацію. Про щось глобальніше поки що говорити дуже складно.
2. Причина голосування в Конгресі, і це моя особиста версія, полягає не так у прозрінні трампістів, як у рейтингах республіканців, які почали опускатися. Ставка на ізоляціоністів виявилася не зовсім коректною і Трампу потрібно було міняти тактику.
Звичайно, я не можу, тим більше не хочу, применшувати величезну роботу, яку робили українські дипломати і не тільки, але все ж головна причина – падіння рейтингів перед виборами і спроба зламати цей тренд.
3. Колективний Захід і США досі не мають головної відповіді: відповіді на запитання Що таке перемога? в їхньому розумінні. Поки США живуть в парадигмі концепції Кіссінджера про баланс систем, а не розвал Росії чи щось подібне.
Але Заходу точно потрібні переговори. Тому не виключено, що є двопартійна стратегія: якщо Україна не хоче переговорів – іде затримка зі зброєю. Якщо Росія відмовляється від переговорів (після виборів Росія де-факто вийшла з розмов про переговори) – Україна отримує зброю.
4. Перша реакція росіян була надто млявою. Судячи з усього, вони чомусь не готові були до цього рішення. Єдине, на що варто нам звернути увагу, це на артикульовані заяви Лаврова про Харків.
Все, що Росія вирішила проартикулювати – це те, що вона буде продовжувати війну (власне, після виборів 17 березня російські еліти перейшли виключно на войовничу риторику). Путін увірував знову в “Київ за три дні”. Зараз російські еліти явно не готові відмовлятися від цієї ідеї і протверезіння почне приходити не раніше від середини літа.
5. План Путіна поки залишається незмінним: спроба максимального захоплення територій за літню кампанію і нав’язування Заходу переговорів із трьома основними пунктами: обіцянка зняття санкцій, зменшення української армії, демілітаризована зона і заборона зброї дальнього радіусу дії (читайте стамбульські домовленості, чомусь реанімовані саме зараз) і, нарешті, вибори в Україні (росіяни хотіли б – зі зрозумілим для них результатом).
Рішення Конгресу й, особливо, якщо зброя надійде не протягом місяців, як завжди, а упродовж тижнів, як про це пишуть західні ЗМІ, ламає ці плани, тому Кремль просто не розуміє, що з цим робити, тож відкладає зміну планів на потім. Точніше, очікує результатів літньої кампанії і уважно дивиться на те, як поводитиметься в наступні місяці Китай.
І наостанок хочу наголосити ще на двох речах. По-перше, хоч як би там було, це рішення Конгресу вкрай важливе для нас саме зараз. І воно може допомогти нам стабілізувати ситуацію.
Другий аспект – універсальніший, але ми про нього весь час забуваємо. Українці страшенно люблять роздумувати про мудрість Китаю, який живе в концепції “плюс 50 років”, але самі розглядають все з укуямівського погляду “кінця історії”, коли кожен позитив чи негатив є довічно зафіксованим і звершеним фактом.
Це одна з головних наших внутрішніх загроз, але з нею ми навіть не прагнемо боротися. Чому? Бо це, з одного боку, вимагає інтелектуальних надзусиль, а з іншого – невигідне політикам. Політик хоче вже зараз трубити про перемогу або про зраду. Тому нинішнє рішення – це “полегшення”, обмежене в часі.