Автор цих рядків не є прихильником жодного із першої трійки президентських соцопитувань, але мене завжди чіпляє реакція груп підтримки і співчуваючих Тимошенко, Порошенка і Зеленського, після кожного авторитетного соціологічного опитування.
Хотілось би розібрати, чи відповідають дійсності терміни недолюди, електорат Януковича, клоуни, невігласи, якими наділяють у соцмережах електорат шоумена, як прості блогери, так і імениті політики.
По-перше, хочемо ми цього чи ні, ретельні пошуки і раптова народна любов до шоуменів – це стусани середньої тяжкості в спину усім учасникам виборчих перегонів, чиї імена ратуються в політичній повістці дня 15 років поспіль.
Народ не довіряє тим, хто мав кілька шансів, наступав на політичні граблі і маючи чималі шишки, продовжує із завидною регулярністю стрибати в гречку.
Якби Вакарчук вирішив іти в політику в лютому, ми могли б бачити його на чолі президентському рейтингу, а може навіть пару Зеленський і Вакарчук у другому турі.
По-друге, чи думають опініон-мейкери про наслідки, коли називають людей із іншими політичними вподобаннями недолюдьми чи електоратом Януковича?
Президентські кампанії 2004 та 2009 років були якраз побудовані на пошуках червивинки в опоненті і дискримінації, то за регіоном, то за мовою, то за способами зайнятості.
Анексія Криму і окупація частини Донбасу якраз стала наслідком того, що політичні міфи не те, що прижилися в ментальності тамтешнього населення, а й зростили генно-модифіковані плоди, з яких скористалася Росія.
Вибори пройдуть, а людьми лишатися треба. Чи усвідомлюють ті, хто вішає ярлик електорат Януковича, що за 10 років цей портрет став розмитим, інакшим і застарілі вибірки ніяк не можна застосовувати до нинішніх виборів.
Виборець 2019 року упертіший, цинічніший, він скептик до мозку кісток, сам заробляє на життя і йому в горлі стоять численні обіцянки українського прориву та брехливі обіцянки.
Є тенденції і до протестних настроїв, але навчений досвідом безкарності виборець нині не хапатиметься за вила і шини, він покарає владу на виборчий дільниці, поставивши галочку за несподіваного кандидата. За Гриценка, бо він ще не набрид. Чи за Смєшка, бо за нього “топив” Гордон. Варіантів аж 41.
По-третє, ранок після другого туру може стати потрясінням для переможених, як і тріумфом для переможця. Але судорожно шукати квитки на Бориспіль не треба.
Є вірогідність, що саме участь несподіваних, неполітичних кандидатів переламає стару систему. Власне тому, у владних кабінетах сьогодні серйозно обговорюють перехід до парламентської моделі.
Бо агресія і перетягування канатів на нинішніх виборах набридли всім. Бо любов до шоуменів шокувала професійних політиків і вони, можливо, чи не уперше в житті поставили питання самим собі, – а що я роблю не так?
Так і за останню п’ятирічку зріс електорат, якому самому цікаво заробити на життя, він світ міряє не міфами, а кросівками і лоукостерами. Ці люди не йтимуть за шашлик на дільницю, але вони чекають, щоб нанести удар в пах нинішній системі. А потім перезапустити її на свій смак.
Автор: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналіст, блогер.