Кажуть, є пропозиція забрати і поділити. Газ.
Ну в межах екстрених заходів і боротьби з олігархами змусити українських виробників газу, компанії що видобувають газ у нас у країні, продавати його не за ринковими цінами, а за державними. Що уп’ятеро нижчі за ринок. Загалом, нічого буржуям наживатися на народному горі.
Причина цього бажання – рекордно високі ціни на європейському ринку газу. І влада пообіцяла всім дешевий газ. Але де взяти його не знає. І ось знайшли вихід зі становища.
Чи законно це? Ні. Чи це правильно? Ні. Чи допоможе це пройти зиму? Ні.
Що відбувається, коли держава починає регулювати ціни на товар?
Правильно, цей товар зникає. Венесуела не дасть збрехати. Що зроблять приватні виробники газу, якщо у них почнуть забирати їхній газ? Вони перестануть його добувати. Який сенс? Що побачать іноземні інвестори, потенційні? Що нічого в Україну сунутися. І на цьому моменті можна передати привіт підвищенню видобутку українського газу.
І ось тут починається найцікавіше. Які два високих ризики на нас чекають цієї зими. Перший – дуже високі ринкові ціни на газ. І це боляче. Але це не головне. Ключова проблема – це нестача газу і вугілля. Умовно кажучи, в певний момент, може стати нічим топити. У прямому сенсі цього слова. Запаси вугілля дуже низькі і взяти його ніде. У світі дефіцит. Це глобальна проблема. Газ дорогий. І його теж може не вистачити. І не факт, що в цей момент Путін не заблокує імпорт Україною електроенергії.
І що саме безглузде можна зробити в такий момент? Правильно, спровокувати ще більший дефіцит газу. Змусити українські компанії скоріше розпродати все, що є в сховищах. Геніально. Прості рішення хороші всім, крім одного. Вони не працюють.
Але використовувати методи Шарикова і провокувати дефіцит газу в умовах його дефіциту – це постріл самим собі в ногу. І важливо розуміти. Найбільша проблема для влади не ціна. Цієї зими найбільша проблема – це дефіцит. Ніхто ж не хоче сидіти в холодних будинках без світла в лютому.