PCEtLSDQndC1INC00L7QsdCw0LLQu9C10L3QsCDRgNC10LrQu9Cw0LzQvNCwIGZ1bGxzY3JlZW4gLS0hPg==
ФАКТИ iPad / iPhone ФАКТИ Android
Автор: Юрій Подорожній

Посилення санкцій проти Росії: як далі діятиме Європа

Президент України Володимир Зеленський вважає посилення санкцій проти Росії єдиним важелем для звільнення окупованих Криму та Донбасу.

Істотною проблемою президента Зеленського є необхідність доводити усім та собі, що він здатний приймати рішення та проводити самостійну політику. З такою ж проблемою свого часу зіткнувся і президент США Трамп, для якого ключовим в політиці стало питання залежності від російського друга Володимира.

Як сприймають президента в Європі

Панібратське ставлення до українського президента – це дипломатичні знаки. Вони означали, що європейці хочуть диктувати умови та повчати. Важко собі уявити, аби хтось з функціонерів у Європі чи США дозволили би собі таке ставлення щодо Петра Порошенка чи Юлії Тимошенко.

Не менш показовою стала прес-конференція Еммануеля Макрона та Володимира Зеленського. Навряд чи Макрон припустився помилки, коли сказав, що Зеленський готовий до переговорів із сепаратистами. В промовах таких помилок не припускають, а тексти заяв президентів готуються та вивіряються дипломатичними відомствами до останньої коми.

Ця заява французької сторони є ніщо інше, як бажання одного з учасників нормандського формату бачити розвиток подій щодо ситуації на Донбасі. І те, що президенту України довелось виправляти очільника Франції свідчить про відсутність однозначної позиції з українського боку.

Мир за будь-яку ціну?

Під час передвиборчої гонки Володимир Зеленський, як і попередній президент в 2014, обіцяв швидко встановити мир на Донбасі. Робились і гучні обіцянки щодо збереження територіальної цілісності, і неприпустимості визнання Криму російським.

Ці обіцянки є взаємовиключними з точки зору російської сторони. Для Путіна мир – це федералізація України, автономний статус Донбасу та визнання українцями кримського референдуму, тобто відмова України від Криму. Всі інші речі апріорі можуть обговорюватись лише в цій тріаді.

Цікавим є те, що європейці, як люди практичної політики, згідні на мир за будь-яку ціну. Ціну, яку в ідеалі має сплатити Україна у вигляді своєї території та національного приниження.

Читайте: Формула Роттердам+ перестала працювати в кінці травня - Герус США мають провести Україну в НАТО і надати їй зброю - слухання у Сенаті РФ зібрала біля України 82 тис. військових і ховає літаки у Криму

Тому вони погодились би із вимогами Путіна щодо України, аби на усе це погодилась українська сторона. Тоді б спокійно можна було кожному з учасників процесу йти на свої національні вибори та записати в передвиборчих програмах: Завдяки нашим зусиллям встановився мир на східних кордонах ЄС.

Чи був план у президента Зеленського стосовно вирішення цих проблем? Як тепер бачимо, не було. Немає його і досі.

Риторика, якою оперує українська сторона, незмінна з часів Порошенка. Це мінський формат, домовленості, які кожна сторона трактує по-своєму. Це санкції, які боляче б’ють тих, хто їх ввів, так і тих, проти кого вони спрямовані.

Від впроваджених санкцій несуть втрати європейці. Ці втрати економічного та політичного характеру. Кожного разу пролонгуючи їхню дію, вони розуміють, що ці втрати для їхньої економіки не зменшуються. А головне – не зрозуміло, коли санкції можна відмінити.

Росіяни не поступляться своєю позицією щодо України

Скільки іще російська економіка здатна витримати економічний тиск з боку світової спільноти? Очевидно, що до безкінечності.

І питання не в тому, чи має запас міцності російська економіка, чи ні. Питання в тому, що для росіян погіршення економічної ситуації практично не корелюється з політичними процесами. Надто вже сильні фантомні болі за СРСР. Тому ні в короткостроковій, ні в середньостроковій перспективі чекати поступок не варто.

Тим більше, що учасник нормандського формату – найвпливовіша європейська країна і далі розвиває центральний проект співробітництва ЄС та Росії, будуючи Північний потік-2. А тому колишній канцлер, а тепер очільник цього проекту з німецького боку Герхард Шредер напередодні візиту Зеленського до Берліну зробив гучну заяву про законність анексії Криму з боку Росії.

Тепер слово за президентом України, як він бачить розв’язання проблеми. Пригадується, що кілька років тому проросійські сили запускали інформаційні хвилі, лейтмотив яких був наступним: проблема Донбасу та Криму не вирішується через токсичність Порошенка для Путіна.

Читайте: Донбас і Крим – це Україна: про що Зеленський планує говорити з Путіним

Дійсно, український президент мав однозначну позицію щодо територіальної цілісності країни. Тому зміна президента в Україні для росіян була стратегічною задачею, яку внаслідок багатьох причин їм вдалось досягти.

Тепер президент Зеленський має або погодитись на умови росіян, яким м’яко підігрують з багатьох європейських столиць, або зафіксувати статус-кво щодо Донбасу та Криму.

Цугцванг президента

Насправді, говорячи шахматною термінологією, президент Зеленський у цугцвангу, тобто будь-який його хід веде до погіршення ситуації.

Виборці очікують розв’язання конфлікту, а переговорні сторони чекають на поступки від українців. І як наслідок, кожен крок для глави держави є програшним.

Говорити, що у зовнішньополітичному напрямку Зеленський знайде такі ходи на політичній шахівниці, за яких і територіальна цілісність збережеться, і мир встановиться – не доводиться. Принаймні на даному етапі.

Автор: Юрій Подорожній, політтехнолог, експерт Українського центру суспільного розвитку.

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка