З листопада 2023 року головний наратив РФ зводився до тези, що миролюбна Росія хоче переговорів і миру, а “маріонеткова” Україна під впливом злобного Заходу не хоче.
Останніми тижнями з великою долею імовірності ми можемо говорити про зміну (точніше, розширення) цього наративу.
Все почалося з сутички туарегів з офіційними військами в Малі, після чого перші зробили фото з українськими прапорами. З цього моменту росіяни почали просувати на різні аудиторії і з різними посилами меседж про Україну як країну, що підтримує тероризм та ІДІЛ.
У новинному ланцюжку щодо тероризму стоять і публікації про прихильника України, що хотів вбити Трампа, і зливи в турецькій пресі інформації про те, що Україна веде переговори з певними терористичними організаціями.
Паралельно російський МЗС розповсюдив доповідь, де “задокументував” більше ста терористичних операцій, які провела Україна.
Сьогодні російські ЗМІ з посиланням на джерела в сирійській розвідці звинувачують Україну, яка спільно з США навчає терористів поводженню з БПЛА для ведення війни на території Сирії.
Всі ці історії складаються в певний комунікаційний пазл, який з великою долею імовірності можна трактувати як спробу змінити головну комунікаційну рамку росіян.
Відразу хочу наголосити, йдеться тут не тільки про те, щоб не допустити розширення дальності ATACMS. Це значно ширший посил, який може почати жити “самостійним життям”, простіше кажучи, самовідтворюватися, через 3-4 місяці після запуску цієї кампанії.
Тобто наприкінці цього – на початку наступного року він може вийти на “проєктну потужність”. Але тільки за однієї умови: якщо не включитися в те, щоб максимально розвалювати цей міф вже зараз.
З того, що я розумію, терористичний трек має доповнювати трек миролюбний. І має зводитися до того, що миролюбна Росія хоче переговорів і миру, поки Україна стає головною країною для навчання терористів у світі (для певних країн буде просуватися ідея, що це робиться за допомогою і на замовлення Заходу, а на Заході це буде подаватися як самостійна ініціатива України).
Ця історія, між іншим, є, з одного боку, частиною дещо підзабутої кампанії про продаж західної зброї терористам, а з іншої – пояснюватиме росіянам, навіщо вести цю війну і збільшувати чисельність армії ще майже на 200 тис. людей.
Одним словом – це все має вигляд серйозного інформаційного виклику, який передбачає комплексний підхід до його вирішення. Не спорадичні заяви, а справжню проактивну контркампанію.
Джерело: Вадим Денисенко