PCEtLSDQndC1INC00L7QsdCw0LLQu9C10L3QsCDRgNC10LrQu9Cw0LzQvNCwIGZ1bGxzY3JlZW4gLS0hPg==
ФАКТИ iPad / iPhone ФАКТИ Android
Василь Саф'янюк
Автор: Василь Саф'янюк

Третя річниця президентства Порошенка: стриманий оптимізм

Втеча Януковича із Києва в лютому 2014-го для багатьох (особливо на сході України) стала повною несподіванкою. Ще більш не зрозумілими тоді видавалися маневри: переїзди та перельоти із Харкова в Донецьк, потім до Криму, а звідти – вже в Росію.

Прояснення почалося, коли стало відомо, що на єдиному казначейському рахунку 46-мільйонної країни залишилося трохи більше 100 тисяч гривень. Виходить: втікав не президент, а злодій-високопосадовець, який ще й у паніці намагався забрати вкрадене із собою.

Більшість і тоді особливо не замислювалася, а нині й тим паче не хоче думати, але тоді, у 2014-му, Україна була над прірвою:

– менше 10 мільярдів доларів золотовалютних резервів;

– на всю армію трохи більше 5-ти тисяч боєздатних і укомплектованих воїнів;

– силовики ж не слухали нове керівництво, навіть у столиці майже два тижні годі було шукати міліціонерів, які просто заховалися.

Тому обрання нового президента було життєво необхідним для України. Потрібен був головнокомандувач і водночас повноправний представник нашої розграбованої і дезорієнтованої країни, яку ще й атакував агресор, для перемовин про допомогу із Заходом. Мабуть, усі ці фактори разом і дали вперше в історії таку переконливу перемогу Петра Порошенка у першому турі -54%.

Звичайно, за 3 роки багато чого змінилося: нинішні “рейтинги” не такі, як у 2014-му. І це природньо.

Але, давайте відверто: завдяки діям президента більшість населення (саме населення, а не громадян – громадяни мислять по іншому) заспокоїлась: загроза далеко на Донбасі, а війну сприймає як стрічку новин. А раз так – то українці з радістю повернулися до однієї із улюблених забавок та ігор: боротьба між своїми за гетьманську булаву.

Маємо тепер у парламенті 4 (чотири!!!) опозиційні фракції! Вони змагаються між собою і доводять, що падіння президентського рейтингу: це начебто відсутність результатів.

Але ж це не так. Пропоную, без емоцій, лише кілька фактів і яскравих та помітних змін в Україні.

Завдяки позиції Порошенка в Україні створено і таки працює Національне антикорупційне бюро і Спеціалізована антикорупційна прокуратура. (Так, до їхньої роботи у критиків вже сотні претензій, але вироки в Україні виносить не НАБУ і САП, а суд!!!! Просто це чомусь постійно забувають).

Найгучніші справи порушені проти нардепа-мільйонера Олександра Онищенка і керівника Державної фіскальної служби Романа Насірова.

Причому, Насірова брали без погодження із президентом, що вже саме по собі прецидент в нашій історії і доказ незалежності НАБУ.

Як би не критикували Юрія Луценка за відсутність юридичної освіти, але Генеральна прокуратура нарешті почала повертати в Україну награбоване Януковичем і його оточенням. 1,5 мільярда доларів реально зарахували на рахунок Державного казначейства України. Де і куди б поділися такі гроші при минулій владі – питання риторичне.

В Україні створена, працює і економить десятки мільярдів бюджетних грошей (тобто, грошей платників податків) прозора система проведення тендерів Prozorro.

Такі речі багатьом причетним до “потоків” і “схем” не до вподоби – тому й критика, звинувачення і брехня постійно зростає. Приміром деякі фахівці” стверджують, що президент начебто наживається на війні. Але ж до війни його капітал оцінювали майже в мільярд (трохи більше 900 мільйонів доларів). А після трьох років президенства капітал знизився на 40%, і нині складає понад 580 мільйонів доларів.

За 3 роки в Україні є цілком боєздатна армія, яка може не лише оборонятися, але, як кажуть і “дати по зубам” ворогам. Всі вже забули проблеми 2014-го і те, як українці скидалися на бронежелети і шоломи. Тепер у більшості є і якісні кевларові, а також сучасна оптика, прилади нічного бачення і тепловізори.

Армія також отримує відремонтовані танки, бронетранспортери і літаки. А Олександр Турчинова вже кілька разів хвалився успішними запусками українських високоточних ракет.

Всім, і Кремлю також, зрозуміло: без повномасштабного вторгнення прорвати нашу оборону росіяни та всякі “армії” Захарченка та Плотницького не зможуть.

Росія ж, попри бравада і пропаганду, зазнає збитків від санкцій, які ніхто не збирається відміняти. А до цього ще й несподіванки на міжнародній арені.

Дональд Трамп виявився не таким вже і проросійським, як чекав Путін і його оточення.

У Франції проросійська Марін Ле Пен програла Еммануелю Макрону (а він минулого тижня показав Путіну, чим вважає пропогандистські російські ЗМІ).

Італія, пори російські прогнози теж підтримала продовження санкцій. Нідерланди таки ратифікували Угоду про Асоціацію з Україною і зону вільної торгівлі.

А в Німеччині партія Ангели Меркель перемогла на місцевих виборах і має всі шанси виграти перегони і в Бундестаг.

І на десерт: Україна нарешті отримала безвізовий режим із Європейським Союзом!

Це були лише факти!

А тепер трішки емоцій: я не стверджую, що жити стало легше. Звичайно, що ні! За 3 роки війна, на жаль, не закінчилася, а Крим і частина Донбасу досі окуповані. Але цю війну почали не ми і, як би багатьом не хотілося, не лише від нас залежить її закінчення.

Не можна віддавати злодіям частину своєї оселі, адже тоді вони заберуть її всю. Так само не можна віддати Путіну Крим і Донбас, адже він не зупиниться, а захоче всю Україну. Нинішня ситуація не влаштовує обидві сторони, але якщо відступити – то окупанти загарбають ще більше України.

Не шукайте простих відповідей на такі складні запитання і виклики. Пам’ятайте: війна триває (навіть якщо її офіційно називають АТО), і ми 5% ВВП витрачаємо на оборону.

Всі ми в одному човні: не залежно від партій, мови чи віросповідання. Тому заради виживання і заради майбутнього нашої України – тримаймося разом і рухаймося вперед!

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка