Перебіг коронавірусу з моменту його появи в Україні (а сталося це, раніше офіційно підтвердженого випадку, думаю, якраз після повернення наших співвітчизників зі знаменитого матчу в Італії (Бергамо), названого згодом біологічної бомбою) кілька разів змінювався.
Перша хвиля (березень-квітень) супроводжувалася панікою, штурмами інфекційного відділення в Олександрівській лікарні, відсутністю нормативних документів на державному рівні (протоколів, стандартів надання меддопомоги). Вона характеризувалася великою кількістю госпіталізацій хворих з легким перебігом, помірною летальністю у віковій групі 45-70 років, класичною клінічною картиною і середньою тривалістю перебування в стаціонарі до 10 днів.
– Ми лікували, як могли, виходячи з інтересів пацієнтів та опираючись на рекомендації Китаю.
Застосування ГКС (основного препарату для лікування важких форм), різко обмежувалося рекомендаціями ВООЗ, що, поряд з відсутністю нормативних документів не могло не відбитися глобально на якості надання медичної допомоги.
З травня-червня місяця ми бачили зростання захворювання з більшою кількістю важких форм серед пацієнтів 70-80 років і більше. Кількість надходжень таких пацієнтів зросла так само як і їх смертність. Опорні стаціонари тоді перебували буквально в колапсі.
Тоді вже відчувався брак ресурсів, кисню, персонал був напівживий, але з’явилися нормативні документи, що явно полегшило процес лікування в масштабах країни. Медики зрозуміли, які препарати потрібні для різних вікових груп.
Також був розроблений EVMS CRITICAL CARE COVID-19 MANAGEMENT PROTOCOL, котрий зазнав низку оновлень та добре зарекомендував себе у клініці.
– Я дуже рада, що в Україні він прижився і вдячна Полу Мареку і його команді, який створив цей документ, всупереч “доказам”, вірніше, їх відсутності, чим врятував величезну кількість людей. Наші т.зв. державні діячі з числа активістів нічого не могли з цим вдіяти, бо він написаний не в нашій країні.
З середини літа кількість хворих залишалася незмінною, були випадки бурхливого перебігу захворювання у порівняно молодих осіб (до 55 років), з дихальною недостатністю, але ми вже більш успішно їх лікували і, в цілому, захворювання дещо втратило свою агресивність. Відкриваються все нові і нові стаціонари, хворих лікують лікарі різних, зокрема нетерапевтичних спеціальностей, але у нас є протокол.
З середини вересня поступово збільшується кількість важких хворих, серед яких все частіше з’являютьсятак звані затяжні пацієнти віком 40-65 років, які понад чотири тижні перебувають у стаціонарі та вимагають активної респіраторної підтримки і величезного ресурсу.
До цього часу наш протокол оновлювався чотири рази, розписана антикоагулянтна і антибактеріальна терапія, прочитана низка лекцій, проведено вкрай багато консультацій, але виклики змінюються, що вимагає позапротокольних рішень.
FDA стверджує все нові і нові схеми для екстреного, “жалісливого” лікування, бо доказів немає, а ефективність є. Особливо у конкретної людини, що перебуває в критичному стані. Вчимося.
Десь з середини листопада і до сьогодні на тлі реального поступового зниження кількості хворих в стаціонарах з’являється непомірно велика кількість важких пацієнтів у віці 50-65 років, які важко піддаються терапії.
Також зростає кількість рецидивів після виписки зі стаціонару, які потребують повторної госпіталізації і відновлювальної терапії. З іншого боку, кількість одужалих у віці 75-85 років і більше зростає.
Ми ніколи з таким не стикалися. Звичайно, це не грип ні по захворюваності, ні по смертності, ні по навантаженнях на системи охорони здоров’я, ні за масовістю надання меддопомоги важким хворим. Як на війні, на полі жорстокої бою.
– Тому, дорогі друзі, вірус продовжує адаптуватися до нас, а ми – до нього. Виникатимуть все нові і нові варіанти, зміна клінічного перебігу захворювання, нас чекають різні сюрпризи, але ми все-таки більш підготовлені і досвідчені, ніж рік тому.
Не зважайте на потік усіляких “сенсацій” щодо мутації, а бережіть нерви і пам’ятайте слова мудрого царя Соломона, який, за переказами, після сходження на престол відмовився від багатства на користь мудрості – все проходить і це пройде.