Якщо коротко, агентство Bloomberg опублікувало статтю, де пророкує страшну ескалацію і навіть можливий ядерний удар.
Так от, таких статей можна писати по кілька на тиждень. І для цього не потрібно мати таємні джерела і місяцями збирати секретні файли.
1. Почати потрібно з того, що Кремль давно навчився маніпулювати західними журналістами. Формулювання “надійні джерела” та “я свої джерела не розкриваю” відкривають безмежні можливості в контрольованій російській дійсності. Як це працює?
Ви знаєте, що в Москві працює журналіст Х з фіксером Y. Далі справа техніки — підсунути правильні джерела. І ці джерела дають частину інформації, яка на 100% відповідає дійсності (зливає непотрібну псевдосекретну історію), водночас паралельно підсовуючи і потрібну напівправду, яка є найважливішою частиною майбутньої статті.
Це, безумовно, не завжди вистрілює, адже далі є фільтр у редакції. Але маючи необмежені ресурси контролю того, хто, з ким і як зустрічається в Москві, ймовірність потрапляння в точку більш ніж висока.
2. Тепер щодо статті про ескалацію і підготовку до ядерного удару. Якби журналісти проаналізували російські удари останнього місяця-двох, вони б із подивом дізналися, що ескалація вже настала. І це особливо помітно на фоні відсутності ракет до ЗРК Patriot.
Ну, а щодо мобілізації, то про неї тільки лінивий не писав. Тому коли я читаю про ескалацію в майбутньому, то варто чесно сказати: Bloomberg запізнився мінімум на 30 днів.
3. Щодо ядерної мантри, то ми про це чуємо без малого пʼять років, і це завжди джекпот. Це те, що завжди продається. Завжди має свого адресата, адже вся соціологія показує, що в Україні, наприклад, є приблизно 30%, які бояться ядерного удару.
Ядерний удар — це останній козир загнаного в кут Путіна, який буде використаний тільки у випадку, якщо він розумітиме, що результатом цього стане Ялтинська конференція-2 (зустріч лідерів трьох країн антигітлеровської коаліції 1945 року, — Ред.). А в нинішніх умовах — це буде ізоляція, яку Путіну дуже не хочеться переживати вдруге.
4. Не хочу бути конспірологом, але стаття вийшла більш ніж вчасно: якраз у той момент, коли керівник ЦРУ Джон Реткліфф відвідав Москву з таємничим і явно малорезультативним візитом.
Я далекий від думки, що Кремль заплатив комусь, щоб ця стаття вийшла саме в цей момент. Думаю, логіка тут була простіша. Є матеріал, який, можливо, потребує шліфування. Але є й подія — візит Реткліффа, а відтак, є можливість отримати максимальний резонанс завдяки не надто сильному матеріалу. Логіка редактора тут залізобетонна.
5. І наостанок, трохи про візит керівника ЦРУ.
З огляду на все, тема якогось перемирʼя (морського, енергетичного тощо) там була присутня. Також можна припустити, що сторони говорили і про підтримку Ірану Росією. І, нарешті, третя (можливо, головна тема) — загроза з боку Росії одній із країн НАТО.
Версія, яку запропонували росіяни, зводиться до того, що США ніби погрожують розширенням допомоги Україні, якщо Путін не піде на якісь угоди. Ця версія повністю лягає у виборчу логіку РФ, що війну не можна закінчити не через Путіна, а через агресію США.
Американці поки не надали своєї версії. Зазвичай такі історії стають відомими американській пресі доволі швидко. Але поки ЦРУ тримає марку.
Якщо ми виходимо з найбільш реалістичної версії, то президент Дональд Трамп застерігає від ударів по країнах Балтії і пропонує якийсь вид тимчасового перемирʼя, а Путін явно буде тягнути час, розуміючи, що його гра з підняття ставок починає працювати. Обіцянка не нападати на країни Балтії в обмін на щось по Україні — це та гра, яку Путін затіяв кілька місяців тому.
Ми маємо розуміти: зустріч Редкліффа з Путіним не відбулася з однієї причини: Путін хоче особистої розмови з Трампом. В своїй манері Путін, схоже, вирішив зробити вигляд, що він ображений на відсутність дзвінків і особистих контактів. Трамп же через вибори може розмовляти з Путіним лише за умови, що він розуміє: розмова матиме практичний результат.
Фото: Getty Images