Що НАТО не хоче дати Україні – то це офіційне запрошення. Офіційно стало відомо, що колишній прем’єр Нідерландів Марк Рютте стане генсеком Альянсу вже восени, після того, як Єнс Столтенберг, як він і мріяв, займеться іншими справами.
Має повне право, він був генсеком майже з самого початку російської агресії проти України, а за понад два роки повномасштабної війни зробив більше, ніж всі попередні генсеки за всю історію існування НАТО. Проте справжні оцінки поставить лише історія, поки говорити зарано.
Що ж тепер Рютте, звідки взялась ідея мосту та навіщо вона Україні?
Згадаймо нещодавнє інтерв’ю Байдена, де він непрозоро натякав, що НАТО не для України, а Україна не для НАТО. Мовляв, війну Україна може виграти й без вступу до військово-політичного блоку.
Цивілізований світ на практиці виявився не готовим до мезальянсу з Києвом, попри гучні політичні заяви та дійсно безпрецедентну підтримку.
Міст – це начебто підготовка шляху для України, щоб вона за п’ять хвилин змогла вступити в НАТО, коли на те буде політична воля союзників.
Фото: Факти ICTV
І тут вже час всім протверезіти. Політична воля не передбачається здоровим глуздом.
Навіть якщо повірити в те, що Угорщина та Словаччина раптом стануть відверто проукраїнськими, згадають, що вони обидві колись самі обрали євроатлантичний шлях розвитку, а не російське бездоріжжя стагнації, то головною перепоною для нашої держави однаково залишиться стаття Північноатлантичного договору, яка передбачає, що в разі нападу на країну НАТО, весь блок НАТО вступає в бійку.
Саме тому в Альянс ніколи не беруть країни, в яких йде війна, бо, за логікою, НАТО мала б автоматично воювати з Росією.
25 червня у Верховній Раді проходили дискусії в рамках Парламентської Асамблеї НАТО.
Тобто депутати країн Альянсу приїхали послухати наших депутатів та лідерів думок, та самі щось розказати. Мені пощастило – я мав можливість там виступити та поставити кілька запитань.
Давайте математично
До повномасштабної війни в Україні було трохи більш ніж 40 млн громадян, згідно з даними Державної служби статистики на 1 лютого 2022 року, і особливого бейбі-буму ніколи не спостерігалося.
З початком повномасштабної війни з України поїхали майже 8 млн. Стільки перетинів кордону зафіксувала Державна прикордонна служба за перші чотири місяці 2024 року.
Залишається близько 33 млн людей, в Росії – понад 140 млн на початок 2024 року, згідно з доповіддю Інституту народногосподарського прогнозування Російської академії наук (РАН).
До всього, американська допомога була пів року заблокована. Воно, звісно, as long as it takes, але є нюанси.
Очевидно, що всі домовленості з Росією будуть лише на благо самій РФ, і вона їх ніколи не виконуватиме. Були, знаємо.
Фото: Факти ICTV
За тим самим Будапештським меморандумом, Росія зобов’язана берегти територіальну цілісність України. Але ми пам’ятаємо про тонкощі перекладу – assurances are not guarantees.
Та аж так ризикувати – відверто, страшно. Потрібні нові підходи, нове бачення, нові ідеї. Як раніше – вже не буде.
Саме тому я поділився своїми враженнями від того, що відбувається, з високими гостями українського парламенту. Ці обіцянки впустити Україну у відчинені двері НАТО колись потім дуже нагадують ситуацію, коли онкохворий приходить до лікаря, а той йому каже:
– Сходи поки в церкву, помирися з дружиною, зроби ремонт у квартирі, перепроси сусідів, що може ти коли шумів, а тоді вже ми зробимо тобі операцію або направимо на реабілітацію, бо раптом ти й сам одужаєш.
Поки я бачу, що ми живемо в часи, коли Україна змушена вести переговори про те, що і так їй належить. Це не тільки території, а і мова, культура, право жити так, як хочуть самі українці. Складається враження, що на поступки треба йти перед здоровим глуздом.
Не закінчувати на негативній ноті
Я вірю, що все можна змінити й реформувати. Вірю, що можна зсунути з місця навіть таку кремезну і бюрократизовану махіну, як НАТО.
Колись Столтенберг сказав, що поки він керівник цієї організації, з його словами доведеться рахуватися. Попри всі протести й блокування угорців, сьогодні ми маємо новий і доволі ефективний орган – Раду Україна-НАТО.
Новий генсек Рютте ще не вступив на посаду, але вже також продемонстрував рішучість – Угорщина не блокуватиме допомогу Україні, та і його кандидатуру теж погодила.
Будапешт вимагав письмових гарантій. Та як вони, ці гарантії, мали виглядати – так ніхто і не зрозумів. Хтозна, може і міст до НАТО колись стане в пригоді.