Тоді фанати біло-синіх досить зухвало поводилися на трибунах місцевого стадіону, що спровокувало серйозний конфлікт, участь в якому взяли правоохоронні органи, місцеві жителі і, власне, столичні гості.
Сутички були настільки жорсткими, що деякі вболівальники біло-синіх отримали серйозні каліцтва й були затримані, а сам матч кілька разів переривався.
Тепер же волею жереба в Кубку України в рамках ¼ фіналу Динамо знову доведеться відвідати Сумщину.
Факти ICTV зустрілися з учасником тих подій – представилетем фан-руху Динамо Сергієм, який і розповів всю правду про “гучний” вояж до Охтирки.
Із Києва приїжджали вболівальники з самого ранку, й цілий день блукали містом.
– Сергій, останній візит фанатів Динамо до Охтирки приємним навряд чи назвеш, з урахуванням кривавих подій на стадіоні. Розкажіть, як був організований виїзд? Ви добиралися самі або поїздку організовував клуб?
– Ні, виїзд був організовано стандартно, тобто без клубної допомоги. Взагалі ми проти цього, тому що в такому випадку вболівальники перетворюються в таких собі плюшевих ведмедиків.
Зрозумійте правильно, якщо клуб безкоштовно везе на виїзди, значить, він потім щось може вимагати, заганяючи в певні рамки. Зрештою, дорослі люди самі можуть купити собі квиток на поїзд, сходити на футбол.
– А як ви добиралися?
– Ми їхали на поїзді, щоправда, не в саму Охтирку, а вийшли на станції раніше, приблизно в 15 – 20 км від міста. А вже звідти на таксі, заплативши по 10-20 грн, добралися до самої Охтирки.
– Чи планувався в Охтирці організований марш фанатів ДК?
– Так, такий марш був запланований. Ми збиралися, якщо не помиляюся, біля пам’ятника Леніна, після чого пішли на стадіон фанатським маршем. Але це було вже ближче до вечора, безпосередньо до початку зустрічі. А з Києва приїжджали вболівальники з самого ранку, й цілий день блукали містом.
– За цей час чи траплялися якісь інциденти або все було спокійно?
– До маршу я нічого такого не бачив. Все було досить мирно. Ми гуляли собі, дивилися місто, загалом, кожен займався тим, чим хотів. Якщо були бажаючі, то брали участь у марші через все місто, інші самі йшли на стадіон.
Але марш залишив у мене яскраві враження. Ми розділилися на дві групи, після чого зустрілися біля арени. Хлопці з маршу вийшли з одного боку, а решта фанатів – з іншого. І тоді вирішили пожартувати, симулюючи масову бійню, типу стінка на стінку. Зірвалися з місця, побігли один на одного, а місцеві злякалися, давай тікати хто куди в очікуванні бійки. Але нічого, певна річ, не було.
Повної розрухи в Охтирці не було, ніхто нічого там не грабував, не руйнував
– Судячи з відео з маршу, динамівські фанати все-таки трохи пошалили в місті?
– Бачив точно, що одну вітрину розбили. Потім, коли вже їхали назад, бачив, що багато закрили вітрини ДСП. Повної розрухи не було, ніхто нічого там не грабував, не руйнував. Так, були дрібні сутички з міліцією в місті, але нічого критичного, місцевих ми взагалі не чіпали. Це вже потім я прочитав, що якийсь хлопець на мопеді наїхав на одного з наших. Швидше за все, він отримав у бубен та й годі.
– Так що ж сталося на трибунах, через що виник конфлікт?
– Якщо брати хронологію, то міліція чомусь вирішила нас запустити на трибуну за 2 години до початок зустрічі. Потім почався сильний дощ, а трибуни там відкриті, сидіти і мокнути ніхто не хотів. Ми почали просити, щоб нас пустили назад. Міліція ні в яку не хотіла пускати, довелося дуже сильно настояти, відтіснити міліцію. Тобто така напружена атмосфера була ще до матчу.
Перший конфлікт почався хвилині на 15-й. Невідомі (швидше за все, це були місцеві) вирішили нас подражнити: ховаючись за спинами міліції на біговій доріжці, вони показували нам непристойні жести, вигукували образливі слова. Їх хлопці хотіли відразу покарати, але міліція не дала цього зробити. Тоді в хід полетіли стільчики, фаєри…
Потім заспокоїлися, команда підходила кілька разів. І начебто все на цьому закінчилося. У перерві ми абсолютно нормально спілкувалися з місцевими, я навіть сходив на сусідню трибуну, попросив у місцевих мужиків подарувати мені квиток, адже я їх колекціоную, а на матч нас пускали безкоштовно. Більше того, нас навіть ніхто не охороняв між секторами. Можливо, там 1 або 2 міліціонери стояли для пристойності і все. Себто ми абсолютно спокійно пересувалися секторами.
Конфлікт загострився за 10-15 хвилин до кінця матчу, коли деякі з наших вирішили раніше залишити стадіон, щоб встигнути на поїзд. Знову-таки міліція їх не випускала й потім виник конфлікт із місцевими. До того часу Динамо вигравало і, напевно, серед місцевих з’явилося багато незадоволених. Хтось щось комусь сказав і пішло, поїхало.
– А між собою фанати Динамо не билися, адже на відео ситуація виглядає не зовсім однозначно?
– Ні, між собою ми не билися. Спочатку з міліцією, а потім вже з місцевими. Наші пішли на підмогу. Це було на трибунах, матч ще тривав. Після цього погнали частину місцевих, які перебували ближче усього, і вони відбігли. І коли місцеві звільнили трибуни, в справу вступили “пернаті” брати-беркута.
– На відео з матчу чітко видно, що беркута вас першими не чіпали, а провокація надходила тільки від фанатів біло-синіх. Навіщо було йти на рожен зі спецназівцями?
– Тому що з міліцією були конфлікти протягом всього матчу. А беркут апріорі – ми їх провокуємо, а вони провокують нас тільки своєю присутністю. Ненавиділи беркут до того, як це стало мейнстрімом.
– Після того як беркут пішов в атаку, за своє життя не боялися?
– Так, було трошки тривожно. Вони пішли вперед і почали місити всіх без розбору. Найбільше не пощастило тим, хто спочатку знаходився ближче до чужого сектору. Там ніхто не розбирався, винен чи ні.
Брехати не буду, мені в той вечір дісталося не сильно. Мене, товариша і знайому відігнали до високого паркану. А там вже хто встигав залізти. Щоправда, паркан був високий і за ним лежало усіляке сміття – цегла, скло, арматура тощо. Я заліз нагору, подивився, не було особливого бажання стрибати вниз. Тут дивлюся, хлопцеві, який лізе за мною, спину беркута кийками гарненько масажують. Відступати вже було нікуди, довелося стрибати. Я кинув вниз курточку, щоб не поламати ноги, ще й за гілку зачепився. Загалом, живий залишився.
– А як інші виходили?
– Хтось залишився на місці, частина відтіснили, частина не змогла піти, їх взяли в кільце. А ми втрьох пішли приватним сектором шукати шляхи відступу. Місцеві не переслідували, але нам на зустріч проїжджали. Може бути через те, що дівчина з нами була, нас не чіпали. Але компанії чотири зустріли, які на мопедах їхали з арматурою, ножами і ланцюгами.
Читайте: ПАОК зробив пропозицію Реброву
– Виходить, у місцевих вболівальників на біло-синіх зуб все-таки залишився?
– Мабуть, так. Нам чомусь пощастило, що вони не зупинилися, побачивши нас. Ми ще в клубних кольорах були, з розами… Далі йшли дорогою повз приватний сектор. Тут, дивлюся, місцеві, мужик якийсь. Даємо гроші, кажу, вези нас до залізничного вокзалу. Він, пам’ятаю, показує на другий поверх, мовляв, двоє маленьких дітей, каже, вибачте, хлопці, не повезу я вас нікуди.
Але хоча б розповів, як вийти до автовокзалу. Ми вийшли туди, там автобуси з міліцією запрошують, давайте, ми вас відвеземо. Я кажу, спасибі, не треба. Ми краще якось самі доберемося. А потім взяли таксі й доїхали до залізничного вокзалу. А там на вокзалі вже почали з’їжджатися люди, відмивати їх почали, хто в крові…
– А хлопці не розповідали, хто їх відгамселив: місцеві чи міліція?
– Та ми ж місцевих відразу відігнали з трибун. Вони, щоправда, нас закидували через паркан. Летіло що завгодно: і каміння, і цегла… Може, комусь після матчу ще й від місцевих дісталося, цього я не знаю. 99% травм точно були отримані від беркутів.
Травми, звичайно, були серйозні, але ніхто не залишився інвалідом
– Серед динамівських фанатів загиблих не було?
– Не, трупів не було, це сто відсотків. Та й у лікарню ніхто не потрапив. Травми, звичайно, були серйозні, але інвалідом ніхто не залишився. Деякі хлопці, щоправда, отримали кілька тюремних термінів, при чому не умовних, а вельми реальних.
– Виходить, тих кого взяли, отримали по повній?
– Так, кого взяли, того взяли. На місці, а потім ще й у Києві когось заарештовували.
– Чекали з поїздів?
– Ні, їх на інших матчах знайшли. Їх там по відео ідентифікували. Як мінімум одного знаю, що його прямо на місці заарештували, а потім судили.
Читайте: 1/4 Кубка України: результати онлайн
– А на цей раз як збираєтеся їхати?
– Цього разу все спокійно збирається. Впевнений, ніякої агресії точно не буде. Не думаю, що місцеві збираються піднімати якесь народне повстання, щоб нас зустріти. Тим більше, зараз ці проблеми відійшли на другий план, адже у нас з’явилася національна ідея, загальний ворог тепер інший, ніж між собою згадувати старі образи.
– Чи бували випадки, коли керівництво Динамо проводило зустрічі з ультрас на предмет того, щоб на трибунах ви вели себе спокійно?
– Ні, керівництво в ці справи не сильно втручається. Так, вони можуть попросити про піротехніку, домовлятися про домашні матчі, щоб не штрафували зайвий раз. Зараз жорстко за всім стежить FARE, чіпляються буквально за дрібниці: у когось на шарфі кельтський хрест знайдуть, хтось провів перекличку – руку не так підняли. У декого футболка з 14 номером або 88. Як в Росії портрети “героїв” “ДНР” – терористичної організації – виставляють на матчах, так там хоч би що, а у нас за будь-що штрафують.
– А взагалі часто на фан-секторах Динамо присутня фашистська символіка?
– Крім кельтських хрестів, якщо це можна вважати фашизмом, більше нічого немає.
Роман Кирієнко