Додатковий час у футболі або овертайм призначають, якщо упродовж 90 хвилин матчу не вдалося визначити переможця. Додатковий час застосовують лише у разі відповідного регламенту змагань.
Факти ICTV розповідають простими словами, що таке овертайм у футболі, скільки триває додатковий час у футболі та коли вперше застосували правило овертайму.
Скільки триває додатковий час у футболі
Додатковий час у футболі — це додаткові два тайми по 15 хвилин кожен.
Футбольний матч переходить в овертайм у раундах плейоф, коли у зустрічі команд зафіксовано нічию в основний час. Тож тривалість матчу збільшується з 90 до 120 хвилин.
У футболі овертайм найчастіше називають додатковим часом чи екстратаймами.
Овертайм і компенсований час – це різні терміни
Як ми вже пояснили, овертайм або додатковий час – це два тайми по 15 хв. Водночас компенсований час додається до основного. Його тривалість визначає арбітр, враховуючи зупинки під час кожного з таймів.
Тут можуть враховуватися заміни футболістів, святкування голів, серйозні травми, різні нестандартні ситуації, як, наприклад, коли на поле вибігають вболівальники.
Наприкінці тайму четвертий суддя піднімає електронне табло з кількістю компенсованих хвилин.
Коли вперше з’явився додатковий час у футболі
Ідея додаткового часу у футболі була запроваджена у 1897 році в Англії разом з іншими важливими правилами. Але тоді, якщо рахунок залишався нічийним і після додаткових 30 хвилин, гру перегравали.
Якщо й тоді переможця не було визначено, фінал матчу вирішувався простим підкиданням монети. Серії пенальті тоді ще не було запроваджено.
Зокрема, завдяки жеребу у півфіналі чемпіонату Європи 1968 року Італія перемогла команду СРСР, а згодом виграла й турнір. Серію післяматчевих пенальті було запроваджено лише у 1970 році.
