В Україні розглядають проєкт нових правил госпіталізації пацієнтів, який має на меті чіткіше визначити, коли людину необхідно класти до стаціонару, а коли лікування можна проводити амбулаторно, вдома або в денному стаціонарі. Ця ініціатива викликала неоднозначну реакцію лікарської спільноти.
Що передбачають нові правила госпіталізації МОЗ, читайте в нашому матеріалі.
МОЗ: нові правила госпіталізації
Документ базується на простому принципі, зокрема госпіталізація потрібна лише тоді, коли стан пацієнта є потенційно небезпечним для життя або вимагає процедур, які неможливо виконати поза лікарнею.
Проєкт стандарту визначає низку так званих “червоних прапорців”, за наявності хоча б одного з яких пацієнта мають направити на стаціонарне лікування.
Ідеться, зокрема, про такі стани:
- Низька сатурація крові (SpO₂) — 90% і нижче при диханні звичайним повітрям.
- Порушення дихання: понад 30 вдихів за хвилину, особливо якщо людині важко говорити; або критично низький рівень — вісім і менше вдихів за хвилину, що може супроводжуватися порушенням свідомості.
- Артеріальний тиск: “верхній” тиск нижче 90 мм рт. ст.; або середній артеріальний тиск нижче 65 мм рт. ст. навіть після спроб відновлення об’єму рідини.
- Пульс понад 130 ударів за хвилину (ознаки шоку); або менше 40 ударів за хвилину з симптомами запаморочення чи гіпотонії.
- Порушення свідомості — 13 і менше балів за шкалою Глазго (сплутаність, дезорієнтація).
- Лихоманка на тлі критичних аналізів — зокрема, фебрильна нейтропенія (температура від 38°C при різкому зниженні лейкоцитів).
Нові правила госпіталізації у 2026 році: коли кладуть до стаціонару
У документі також прописано алгоритм, який залежить від терміновості стану пацієнта.
Екстрена госпіталізація здійснюється у випадках, коли є загроза життю. Пацієнта доставляє швидка або направляє будь-який лікар — без попередніх узгоджень і записів.
А от планова госпіталізація потребує направлення від лікаря та обов’язкового погодження дати і часу з медзакладом. Окремо передбачено режим короткострокового спостереження до 24 годин. За цей час лікарі вирішують, чи потрібне повноцінне стаціонарне лікування, переведення до іншої лікарні або виписка.
Правила госпіталізації: що може змінитися
Новий стандарт посилює вимоги до обґрунтованості перебування пацієнта в лікарні.
Серед ключових новацій:
- Якщо немає критичних показань, пацієнта не госпіталізують, а лікують вдома або в денному стаціонарі.
- Лікарі зобов’язані щодня перевіряти, чи справді пацієнт потребує ліжко-місця. У разі стабілізації стану людину мають виписати.
- Відсутність “соціальних” причин для госпіталізації, зокрема, перебування в лікарні не може бути виправдане вихідними, відсутністю транспорту або очікуванням планової консультації.
- Визначено, коли пацієнта переводять у реанімацію (наприклад, при необхідності штучної вентиляції легень або підтримки тиску), а коли — навпаки, повертають у звичайну палату після стабілізації стану.
Лабораторні “червоні прапорці” у нових правилах госпіталізації в Україні
Окремо прописані критичні відхилення в аналізах, які також є підставою для госпіталізації.
Серед них:
- Глюкоза крові: дуже низька (≤3,0 ммоль/л) або критично висока (≥33,3 ммоль/л).
- Гемоглобін: ≤70 г/л (або ≤80 г/л у пацієнтів із серцевими хворобами).
- Натрій: ≤120 або ≥160 ммоль/л.
- Калій: ≤3,0 або ≥6,0 ммоль/л.
- Тромбоцити: ≤10 × 10⁹/л.
- Лактат: ≥2,0 ммоль/л — можливий маркер сепсису або шоку.
Водночас стандарт передбачає, що у виняткових випадках лікарі можуть відступати від цих показників. Але таке рішення обов’язково має бути письмово обґрунтоване керівником медичного відділення.
Що думають лікарі про нові правила госпіталізації в Україні
Лікарка-інфекціоністка, професорка, докторка медичних наук, заслужена лікарка України Ольга Голубовська у коментарі для Інтерфакс-Україна розкритикувала проєкт наказу МОЗ щодо стандарту Рекомендовані критерії госпіталізації пацієнтів для надання стаціонарної допомоги, заявивши, що документ у нинішньому вигляді може створити більше ризиків для пацієнтів, ніж користі.
За її словами, сама назва документа вже вводить в оману, адже йдеться не про рекомендації, а про фактично обов’язкові до виконання норми. У такій редакції, вважає лікарка, стандарт перетворюється на жорсткий регулятор, який обмежує клінічну свободу лікаря.
Вона наголошує, що правильніше було б оформити його як клінічні настанови з чітким застереженням, що вони не можуть обмежувати професійне рішення медиків.
Голубовська підкреслює, що ключова проблема документа полягає в надмірній формалізації процесу госпіталізації. На її думку, вимога одночасного дотримання низки умов для продовження стаціонарного лікування створює ситуацію, коли лікар змушений діяти не за станом пацієнта, а за формальними критеріями.
Це, як зазначає вона, може призвести до передчасних виписок навіть тоді, коли пацієнт ще не є стабільним, але вже не підпадає під визначені “порогові” показники.
Окремо лікарка звертає увагу на те, що запропоновані критерії госпіталізації здебільшого фіксують уже критичні стани, такі як різке падіння сатурації, критичні зміни тиску чи порушення свідомості, замість того, щоб враховувати ранні прогностичні ознаки погіршення. На її думку, це може ускладнити своєчасне реагування на розвиток хвороби.
Крім того, вона вказує на недостатній облік епідеміологічних та соціальних факторів. Зокрема, у випадках інфекційних захворювань не враховується ризик поширення хвороби в умовах скупченого проживання, а також ситуації самотніх пацієнтів похилого віку, які можуть бути фактично нездатними забезпечити собі належний догляд удома. Це, за її словами, робить амбулаторний підхід у низці випадків небезпечним.
Критика також стосується підходів до лікування пневмоній, гострих кишкових інфекцій та інфекцій сечовивідних шляхів. Голубовська зазначає, що орієнтація виключно на формальні шкали та “критичні пороги” не враховує швидкість розвитку ускладнень і може призвести до запізнілої госпіталізації.
Вона підкреслює, що, наприклад, при кишкових інфекціях стан пацієнта може різко погіршитися через зневоднення, а при пневмоніях — швидко розвинутися дихальна недостатність.
Ще однією проблемою, на її думку, є перекладання надмірної відповідальності на сімейних лікарів, які опиняються між ризиком порушити стандарт і ризиком не направити пацієнта вчасно до стаціонару. Це, як зазначає вона, створює юридичну та клінічну невизначеність і потенційно небезпечні ситуації для пацієнтів.
Лікарка зазначила, що в умовах війни, зростання інфекційних ризиків і загального навантаження на систему охорони здоров’я надто жорстке регулювання може негативно вплинути на доступ пацієнтів до своєчасної медичної допомоги.
На думку Голубовської, проєкт потребує суттєвого доопрацювання, а відповідна професійна асоціація вже передала свої зауваження до Міністерства охорони здоров’я України.
