Якби людину звинуватили у корупції в наш час, то яке покарання вона би понесла? Це легко дізнатися всього в кілька кліків, переглянувши відповідне законодавство. А ось як карали тих, кого звинуватили в розкраданні держвласності або спіймали на хабарі, наприклад, у Стародавньому Єгипті? Або в XI столітті на Русі? Або у XIV-му в Китаї?
Інформацію про покарання за корупцію у стародавніх законах, які стали основою сучасної правової бази зібрали експерти торгового майданчика Zakupki.Prom.ua – офіційного учасника Системи електронних публічних закупівель ProZorro.
Вперше таке поняття, як корупція в державній системі згадується в архівах Стародавнього Вавилона і датується XXIV ст. до н. е. Боротьбу з цим явищем першим почав правитель Лагаша в епоху шумерів, причому не караючи злочинців, а працюючи на випередження: він реформував державне управління так, щоб припиняти зловживання своїх суддів і чиновників, а також зменшити рівень вимагання незаконних винагород.
Указ фараона Рамсеса I (Стародавній Єгипет, 1292 – 1290 рр. до н. е.)
Фараон Рамсес I активно боровся з корупцією, а точніше, з хабарниками, іменованими хабарниками. Для цього він видав указ, згідно з яким їм відрізали ніс і відправляли на каторгу.
Закони Хаммурапі (Вавилон, Стародавня Месопотамія, 1792 – 1750 рр. до н. е.)
Збірник законів шостого царя Першої Вавилонської династії Хаммурапі – це положення, вирізане на базальтовому стовпі. Знайшли його розбитим на 3 шматки в 1901 році під час розкопок на місці, де в давнину знаходилися Сузи – столиця Эламского царства, східного сусіда Вавилонії.
За розкрадання державної власності Законами Хаммурапі передбачалось вбивство: “якщо людина вкраде надбання бога або палацу, цю людину треба убити”. А ось за хабарі, вірніше за зміну свого рішення після винесення офіційного вердикту, суддів карали штрафом у 12-кратному розмірі від суми позову, звільненням з посади і забороною судової діяльності.
Хетські закони (Хетське царство, близько кінця XVI – початку XV ст. до н. е.)
Хетські закони дійшли до нашого часу в одній стародавній копії та кількох пізніших. Вони були джерелом соціальної, економічної і правової структури хетського суспільства. А ще – написані безперервним текстом, який на статті розділили вже дослідники. Багато перекладів законів залишаються гіпотетичними і спірними.
Згадок про корупцію в Хетських законах немає. Найважливіші справи в суді вирішував цар, причому судова діяльність не була джерелом доходу в державну казну. Більш того, у законах не раз згадується, що цар не брав винагороду з винних.
Закони Драконта (Афіни, VII ст. до н. е.)
Жителі Аттики, області, де знаходяться Афіни, довгий час керувалися архаїчними родовими законами. Коли стало очевидно, що правові основи потрібно приводити до єдиної системи, уніфікувати афінське право доручили Драконту. Він виконав покладену на нього роботу у 621 р. до н. е. Основою цих законів стали чітко прописані штрафи за різного роду правопорушення, а також добре сформульовані обов’язки чиновників, принципи і порядок їх обрання на посади.
Безпосередньо інформації про корупцію у створеному Драконтом законодавстві немає. Але є стаття визначає покарання за зміну цих законів в своїх цілях: “Якщо службова або приватна особа будуть винні в пошкодженні або зміну цього закону, то піддається позбавлення громадянської честі — і сам, і діти, і всі його надбання”.
Закони XII таблиць (Стародавній Рим, 451 – 450 рр. до н. е)
Закони XII таблиць є знаменитим пам’ятником права. Сам текст в оригіналі не зберігся – його реконструюють на основі згадок у творах римських письменників і юристів. Закони XII таблиць містили приписи щодо судочинства, цивільного, карного та сімейного права, а також майнових відносин.
Згадку про корупцію знаходимо в тій частині, де мова йде про суди. Передбачалося, що суддя або посередник, який взяв хабар (грошову винагороду) під час розгляду і був спійманий на цьому, засуджується до смертної кари.
Закони Ману (Стародавня Індія, II ст. до н. е. – II ст. н. е..)
Історія появи Законів Ману почалася, коли стали з’являтися великі рабовласницькі держави. І звичайне право і усні традиції вже не могли повноцінно регулювати всі види взаємовідносин. І було прийнято рішення впорядкувати і зафіксувати правила. Так виникли дхармашастри – більш систематизовані правові трактати, написані віршами на санскриті.
Покарання за корупцію Закони Ману не передбачали – у них взагалі прямо не фігурувало це або подібні поняття. Більше того, вся розкіш царського палацу, наряди цариць, утримання війська і пишного культу вимагали значних коштів, і отримували їх за рахунок величезних податків практично на все. Крім того, цар міг привласнювати собі право виробляти і торгувати чим-небудь на правах монополії, забирати половину доходу від рудників і від копалень дорогоцінних каменів. І ніхто в державі не міг приходити до правителя без подарунка. А за будь-який злочин проти царя і влади Закони Ману передбачали смертну кару.
Кодекс законів Юстиніана I (Римська імперія, 535-555 рр. н. е.)
Звід законів Юстиніана підвів своєрідну риску під багатовіковим розвитком римського права. Саме в цей час три існуючі збірники були доповнені конституціями (новелами) авторства Юстиніана. Наприклад, у найбільшому з збірників йому належать 153 новели з 168-ми.
Розкрадання державного майна, привласнення коштів скарбниці, хабарі, спекуляції належали до числа злочинів, що безпосередньо зачіпають інтереси римської держави. За них у Кодексі передбачалися різні покарання: різні види смертної кари (розп’яття на хресті, спалення, утоплення, повішення), роботи на рудниках, вигнання з втратою громадянства, заслання з повною ізоляцією, тілесні покарання і конфіскація майна.
Руська правда (Київська держава, XI–XII ст.)
Збірник стародавнього права “Руська правда” був складений на основі поширених звичаїв. Кодекс законів складався з 121 статті, регулював майнові та кримінальні спори, а також передбачав суд з 12 присяжних. Але були в ньому і менш демократичні положення. Наприклад, закріплювався імунітет феодалів, їм гарантувалося право експлуатувати залежне населення.
Про корупцію в Руській правді не згадувалося. Хоча як явище вона була присутня і дуже поширена. Вся справа в тому, що в системі управління державою складалися воєводи і намісники, і єдиним їхнім доходом була грошова винагорода – “годування”. Але управлінці зловживали своїми правами, вимагали від мешканців додаткові внески і збагачувалися за їх рахунок. А класифікувати подібні явища як злочин на Русі почали тільки наприкінці ХV – на початку ХVІ ст. При цьому, поряд з державним утримуванням чиновників, продовжували зберігатись традиції винагороди, так звані “обіцянки”.
Звід законів династії Мін (Китай, кін. XIV ст.)
Звід законів династії Мін визначав основи права в період правління династії Мін. В основному він містив норми кримінального права. Такі злочини, як розкрадання державного майна і хабарництво в цьому Зводі також фігурували. Наприклад, за дачу хабара винним вважали того, хто одержує і того, хто дає. Наявність і рівень строгості покарання залежали від того, чи порушував чиновник закон при отриманні “подарунка”, розміру підкупу і каяття. Важливо те, що іноді “знаки подяки” від підлеглих не вважалися посадовим злочином, наприклад, коли вони підносилися у дні трауру та горя.
Незаконне збагачення, отримання майна обманом або залякуванням, надмірне отримання вигоди відносилися у Зводі законів династії Мін до особливої категорії злочинів. Рівень покарання винних залежав від масштабів і вартості викраденого, але в особливо великих розмірах каралася каторжними роботами і компенсацією вартості вкраденого у подвійному розмірі. За розкрадання казенного майна міра покарання збільшувалася.
Соборне уложення (Російське царство, 1649 р.)
Соборне уложення – звід законів, джерелами якої стали різні правові документи, зокрема Судебник 1497 року і Судебник 1550 року, Литовський статут 1588 року, чолобитні, Кормчая книга (візантійське право). Діяло законодавство майже 200 років – до 1832 року.
Положення цього закону передбачали покарання за корупцію в судах. Наприклад, суддю, який не запише у книгу справжню суму, яку візьме за розгляд справи, і частина оплати використовує для своїх цілей, потрібно бити батогом при великому скупченні людей. А того, хто буде спійманий на подібному наступного разу, звільняли з посади і засилали до міста на околицю на будь-яку службу, де ця людина стане у нагоді.
Читайте: Експерти оцінили статки Януковича в 12 мільярдів доларів
Ми також підготували матеріал про ТОП-5 корупціонерів світу.