Що сталося?
На 11-й день масового протесту у Вірменії незмінний протягом останніх десяти років Серж Саргсян пішов у відставку з посади глави уряду.
– Нікол Пашинян був правий. Я помилявся. Я був не правий. Ситуація, що склалася, має кілька рішень, але на жодне з них я не піду. Це не моє. Я залишаю пост керівника країни, посаду прем’єр-міністра, – заявив Саргсян.
Чому Саргсян змінив своє рішення?
Раніше Саргсян категорично відкидав можливість відставки. Змінити свою думку його змусила динаміка протестних акцій. З кожним днем на вулиці Єревану та інших міст виходило все більше й більше людей.
У неділю, 22 квітня, було затримано понад 230 осіб, включно з самим Ніколом Пашиняном і його найближчими соратниками.
А вже 23 квітня на вулиці вийшли близько 100 тисяч чоловік – величезна кількість для приблизно тримільйонної країни. Крім того, до демонстрантів почали приєднуватися військові.
Що буде далі?
Відставка Сержа Саргсяна не означає зміну правлячого режиму у Вірменії. Новим очільником уряду став його соратник, перший віце-прем’єр Карен Карапетян, тісно пов’язаний із російським Газпромом.
Саргсян продовжує контролювати владу на всіх рівнях: із 105 депутатів вірменського парламенту 58 представляють правлячу Республіканську партію.
За словами лідера вірменського протесту Нікола Пашиняна, наступними вимогами опозиції будуть формування тимчасового уряду та призначення позачергових виборів.
Проте домогтися виконання цих вимог буде не просто: складно примусити партію, яка контролює парламент, призначити уряд, який вона обирати не бажає.
Також невідомо, чим закінчаться дострокові парламентські вибори. Вірменську Оксамитову революцію здійснили активні громадяни – близько 3% населення. Проте пасивна більшість на виборах може перекреслити всі завоювання прогресивної меншості.
Переорієнтація зовнішньої політики?
Переорієнтацію Вірменії на Захід ускладнює геополітичне становище країни.
Географічно вона затиснута між Туреччиною, з якою історично склалися відверто непрості відносини, Азербайджаном, з яким Вірменія перебуває у стані замороженого конфлікту за Нагірний Карабах, а також антизахідним Іраном.
У цій ситуації Вірменія за будь-якої влади змушена мати гарні відносини з Росією. Навіть якщо Нікол Пашинян отримає більшість на виборах і продемонструє готовність до зміни зовнішньополітичного вектору, у Москви залишаються надпотужні важелі впливу на Єреван.
Єдиною потенційною противагою впливу РФ могли б стати США.
Теоретично, Єревану є чим зацікавити Вашингтон. Країна могла б стати американською базою для стримування Ірану та додаткового тиску на Туреччину. Крім того, до Іраку та Сирії з Вірменії також рукою подати.
Фото: Sputnik Вірменія