Протести на Кубі 11 липня охопили низку міст, включно зі столицею Гаваною. Метою багатотисячних акцій стала боротьба з комуністичним урядом Куби.
Експерти зазначають, що таке волевиявлення народу є великою рідкістю для Куби. Востаннє схожі виступи демонстрантів відбувалися майже 30 років тому.
Причини протестів на Кубі
– Це заради свободи людей, ми не можемо більше цього терпіти. Ми не боїмося. Ми хочемо змін, ми не хочемо більше диктатури, – розповів журналістам один із учасників протесту у місті Сан-Антоніо.
Головними вимогами кубинських мітингувальників є вирішення коронавірусної кризи та не менш критичної економічної кризи в країні.
Станом на 13 липня Куба перебуває на 77-му місці у світовому рейтингу поширення Covid-19.
З початку пандемії в країні виявили 244 тис. випадків коронавірусу: загалом населення Куби складає 11,3 млн громадян.
Незважаючи на патентування власної Covid-вакцини Abdala 2, темпи вакцинації дуже повільні, а за останні тижні кількість нових випадків стрімко зростає.
Окрім цього, на тлі коронавірусної кризи експерти відзначають зростання дефіциту електроенергії та продовольства на Кубі.
Місцеві мешканці скаржаться на величезні черги до продуктових магазинів та недостатню кількість медикаментів у аптеках.
Що каже влада Куби
Діючий президент Куби Мігель Діас-Канель у розпалюванні протестних настроїв серед кубинців звинуватив США.
Водночас радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван у своїх соцмережах висловив підтримку мітингувальникам.
– США засуджуватимуть будь-яке насильство або напад на мирних протестувальників на Кубі, які користуються своїм правом на протест, – написав він у Twitter.
Усі проблеми, пов’язані з економічною кризою на Кубі уряд також пояснює американським впливом.
Йдеться про ембарго – система жорстких санкцій США проти Куби, які було введено ще за часів президента Джона Кеннеді, у 1960 році.
Через два роки санкції посилили: головною умовою їхнього зняття була і залишається демократизація суспільного ладу на Кубі та припинення військової співпраці з іншими країнами.
Востаннє ембарго проти Куби було продовжено восени 2014 року. Водночас вже у 2015 році президент Барак Обама відновив дипломатичні відносини США з Кубою.
За підрахунками інституту економічних досліджень Куби, протягом 1962-2017 років збитки від американського ембарго склали $130 млрд.
Російський фактор
Як розповів Фактам ICTV політолог Гліб Парфьонов, за за інформацією з надійних джерел відомо про перекидання ПВК Вагнер до Куби з Росії.
– Такий висновок можна зробити з того, що наразі Куба використовує ті самі літаки, що були задіяні для відправки вагнерівців до Венесуели, коли там тривали революційні події.
Історично склалося так, що після розпаду СРСР Росія залишилася союзником Куби і навіть утримувала на острові свої військові угрупування.
Експерт також нагадує нещодавні заяви Володимира Путіна про потенціне повернення росіян на Кубу.
– США занепокоєні такими заявами, оскільки це своєрідна відповідь РФ на посилення НАТО у східноєвропейському регіоні. Росія зробить все, щоб режим комуністів на Кубі залишився, навіть якщо доведеться затопити Кубу у крові, – додає Гліб Парфьонов.
Чи продовжаться протести на Кубі
У відповідь на дії протестувальників президент Мігель Діас-Канель закликав комуністів виходити на вулиці Куби, щоб захистити режим.
– Їм (протестувальникам – Ред.) потрібно переступити через наші трупи, якщо вони хочуть зустрітися з революцією. Ми готові до всього і будемо битися на вулицях, – заявив президент.
Зараз кубинці шукають підтримки з-за кордону: у соцмережах вони масово публікують світлини із хештегами #SOSCuba і #SOSMatanzas.