Після вторгнення Росії в Україну 2022 року НАТО ухвалило Стратегію передової оборони і стримування. Того ж року на саміті в Мадриді союзники зобов’язалися домовитися про зміцнення обороноздатності. Тепер на саміті у Вашингтоні країни НАТО підіб’ють підсумки посилення колективної оборони.
Відомо, що союзникам вдалося значно підвищити витрати на оборону, на сили високої готовності, командування, на навчання. Крім того, за цей час до НАТО приєдналися Фінляндія та Швеція.
Американський Центр стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) зазначає, що НАТО може бути готовим до війни, але залишається відкритим питання про те, чи готовий блок вести затяжну війну – і тим самим стримувати її.
Шлях НАТО до зміцнення
НАТО почало замислюватися про посилення своєї обороноздатності після анексії Криму в 2014 році. Тоді союзники зобов’язалися збільшити видатки на оборону до понад 2% ВВП.
У 2020 році було ухвалено концепцію стримування і оборони євроатлантичного простору (DDA). Після нападу Росії на Україну в 2022 році НАТО надало в розпорядження Верховного головнокомандувача Збройних сил у Європі (SACEUR) 40 тис. військовослужбовців, а також повітряні, морські та інші сили.
За цим послідували чотири нові місії EFP (програма НАТО з посилення присутності у Східній Європі), а також посилення морської присутності, повітряна поліція, протиповітряна оборона і багатонаціональні навчання.
Загроза Росії для НАТО
Попри величезні втрати Росії на війні, Путіну за підтримки Китаю, Ірану та Північної Кореї все ж вдалося відновити збройні сили до довоєнного рівня завдяки національній мобілізації та військовій економіці.
Крім України, Росія погрожує ядерною зброєю й НАТО, а також посилює гібридні загрози по всій Європі. Європейські лідери вважають, що Росія може напасти на союзників по НАТО протягом трьох-п’яти або восьми років.
Найімовірнішим сценарієм є захоплення російськими військами території в Балтійському регіоні. Це пов’язано з тим, що баланс сил там різко змістився на користь Росії. Але це не означає, що саме так і станеться. Але НАТО має бути готовим, тому що таке вторгнення загрожує ядерною ескалацією і його важко повернути назад.
Будь-яка операція НАТО з відновлення втрачених позицій потребуватиме встановлення переваги в повітрі і контролю над Балтійським морем.
Витрати на оборону НАТО
Обіцянка про інвестиції в оборону, ухвалена 2014 року, зобов’язує союзників до 2024 року виділяти на оборону щонайменше 2% ВВП – і щонайменше 20% ВВП на модернізацію.
Після саміту у Вельсі 2014 року тільки три союзники виконали це завдання. Цього року, за прогнозами, його виконають 18 членів НАТО. З 2014 року європейські союзники збільшили свої інвестиції приблизно на третину, до 380 млрд доларів.
Так, Норвегія заявила, що подвоїть свої витрати на оборону протягом наступних 12 років. Уряд Великої Британії нещодавно оголосив про план з досягнення 2,5% від ВВП до 2030 року – додатково 75 млрд фунтів стерлінгів (96 млрд доларів). Канада теж оголосила про додаткове фінансування в розмірі 8,1 млрд канадських доларів (5,9 млрд доларів США) до 2030 року, але все одно вона не дотягне до 1,76% ВВП.
Попри прогрес у сфері оборонних витрат, перед союзниками по НАТО залишаються три важливих питання: чи достатньо 2% від ВВП; на що витратити гроші (необхідно усунути прогалини в потенціалі та позбутися залежності від США в колективній обороні); і як витрачати гроші – європейські союзники витрачають більше, але співпрацюють менше, що робить оборону дорожчою та менш ефективною.
Передові сили оборони НАТО
Головним компонентом передової оборони НАТО є вісім місій EFP (програма НАТО з посилення присутності у Східній Європі). Після Мадрида союзники підтвердили боєготовність усіх восьми місій.
Чотири з восьми місій були відпрацьовані на рівні бригад – швидке реагування в кризовій ситуації. Водночас усі вісім місій інтегровані в командну структуру НАТО на рівні дивізії.
У планах EFP Естонії, Латвії, Литви та Польщі – інтеграція в нові національні структури на рівні дивізій. Союзники по НАТО також зміцнили наявні місії в повітрі та на морі.
Залишається відкритим питання, чи будуть навіть бригадні місії достатніми для стримування, враховуючи місцевий дисбаланс сил на користь Росії.
Модель сил НАТО
У Мадриді союзники домовилися про перехід до нової моделі сил NFM (NATO Force Model) до 2023 року. NFM замінить Сили реагування НАТО (NRF, NATO Response Force) чисельністю 40 тис. осіб. NRF містить три рівні сил, що перебувають у стані готовності від 10 до 180 днів (термін готовності NRF становив 15 днів).
NFM також включає сили високої готовності, необхідні для нових Союзних сил реагування, до яких НАТО перейде в середині 2024 року. Детальна інформація про NFM залишається засекреченою.
Проте відомо, що Німеччина погодилася надати 30 тис. військовослужбовців і 85 кораблів і літаків, які можуть бути мобілізовані протягом 30 днів.
Велика Британія запропонувала бойові літаки, кораблі, авіаносці та сухопутні сили розміром з бригаду. США розмістили в Європі більшу частину своїх 80-тисячних сил.
Інтеграція Фінляндії та Швеції
Найпомітнішим досягненням НАТО після Мадридського саміту став вступ Фінляндії та Швеції до блоку. Це стало серйозним політичним сигналом для Москви.
Для повної інтеграції Фінляндії та Швеції залишається кілька проблем: розробка адекватної структури командування, коригування регіональних планів, а також врахування вимог обох країн до оборони в різних галузях, включно з логістикою.
Навчання з колективної оборони
Нещодавні навчання Steadfast Defender стали найбільшими для НАТО з часів холодної війни. У них взяли участь 90 тис. особового складу від усіх союзників у всіх сферах діяльності.
У повітрі Німеччина провела найбільші навчання Air Defender, а в травні цього року Vigilant Falcon перевірила роботу повітряної поліції на Балтиці. В морських навчаннях Neptune Strike 2024 брали участь п’ять авіаносних ударних груп у Середземному морі, а Dynamic Mongoose були присвячені протичовновим бойовим діям. Навчання Baltops 2023 стали першими, в яких як союзник брала участь Фінляндія.
Також були проведені випробування в новітніх галузях – кібер- і космічній. У квітні НАТО провело спеціальні космічні навчання Vulcan Guard. У Таллінні (Естонія) торік провели найбільші у світі навчання з кіберзахисту Locked Shields.
Оборонна промисловість
Війна Росії в Україні показала критичний стан оборонної промислової бази НАТО. З липня 2023 року Агентство НАТО з підтримки та закупівель (NSPA) уклало контракти на постачання боєприпасів, спільні закупівлі ракет Patriot і артилерійських снарядів. Оборонні європейські виробники збільшили обсяги торгівлі всередині Європи.
ЄС виділив понад 500 млн євро на виробництво боєприпасів і надав допомогу Україні через Європейський фонд миру. Але водночас все ще залишаються бар’єри, що перешкоджають прискоренню виробництва, і напруженість у відносинах між НАТО і ЄС.
Оборонні можливості НАТО
Сукупний потенціал НАТО значно перевищує російський – навіть без урахування Сполучених Штатів.
Через війну в Україні парк російських бойових танків скоротився на 41% з 2022 року, а чисельність особового складу ЗС РФ зменшилася майже на 20%.
Країни НАТО (без США) мають на озброєнні більш сучасну техніку, ніж Росія. Приблизно 71% бойових літаків НАТО виробили або модернізували після 1990 року порівняно з 53% російського авіафлоту.
Згідно з даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень, кількість бойових батальйонів, основних бойових танків, бойових машин піхоти, броньованих розвідувальних машин і самохідних артилерійських установок у європейських арміях у період з 2014-го до 2023 року залишалася незмінною або скоротилася.
Тобто європейські країни відчувають значну нестачу у військово-морських силах, засобах захисту повітряного простору, ППО та артилерійських боєприпасах. Будь-яка велика бойова операція в Європі потребуватиме втручання сил США.
Чи готове НАТО до війни?
Відповідь на це запитання залежить від того, якого роду війна виникне. Будь-який варіант серйозного конфлікту між РФ і НАТО, який не закінчиться швидко, перетвориться на зіткнення не тільки армій, а й суспільств.
Це спричинить змагання в готовності, промисловому потенціалі та ланцюгах постачання, логістиці, ресурсах і, особливо, у волі до боротьби.
Зараз Польща прагне створити найбільшу армію в Європі, а Сполучене Королівство хоче стати науково-технічною наддержавою до 2030 року.
НАТО має нарощувати військовий промисловий потенціал, збільшувати витрати на оборону, щоб бути готовим до можливої затяжної війни.