Зазвичай журналістів пускають у правильні камери. Журналісти Фактів же показали так звану катьку – найстаріший корпус київського СІЗО.
Штукатурка, що падає зі стелі. Повсюди сохне білизна, бо іншого місця – просто нема. Клопи і воші, які буквально з’їдають ув’язнених. А ще грибок – по усіх стінах.
Два метри на людину – норма особистого простору. Це – рівно вдвічі менше, ніж в Європі. Але і 2 українських метри – часто – розкіш для мешканців українських в’язниць.
– Найбільша камера київського СІЗО розрахована на 36 осіб, – розповідає Олександр Васюк, начальник київського СІЗО.
В Одесі є свій слідчий ізолятор – в народі називають Хрести. Перше, що вражає – це сморід, який,здається, нікуди і ніколи не дівається. Косметичний ремонт не здатен приховати жахливих умов. Про права людини – нічого й говорити.
На інформаційній дошці – вочевидь, надважлива для ув’язнених інформація: 5 сторінок – про вибори народних депутатів.
І одеське, і київське СІЗО збираються продати . Точніше, землю під ними. Ізолятори винесуть за межі міста. Зараз шукають інвестора.
Першим переїде “дід Лук’ян” – так зеки називають столичне СІЗО. Люди, які раніше працювали в системі, вже запідозрили, що без корупційних схем тут не обійдеться.
Вже рік, як оголошено курс на реформу. Але конкурс оголосять тільки в найближчі тижні.
Будівництво сторіччя розпочнеться у селищі Коцюбинське. За десять кілометрів від Києва. На місці нинішньої колонії. Поруч проходить залізниця, що заборонено заходами безпеки. І найголовніше – будується величезний житловий комплекс.
Мешканців Коцюбинського таке сусідство шокує.
Читайте: Арешт Улюкаєва – у Кремлі почалася велика війна
Подібний бунт вже пережив Теплодар. Місто під Одесою, куди збиралися перенести СІЗО і 3 колонії – з центру міста. Під тиском громадськості – будівництво поки поставили на паузу.
Журналісти Фактів тижня тиждень шукали зустрічі з ув’язненими “лук’янівки”. Щоб почути те, про що зазвичай не розказують журналістам.
– Якщо поїхати в іншу камеру – 500 гривень буде коштувати. – А можна передати наркотики? – думаю, можливо.
“Ноги”. Так називають тих, хто проносить з волі – у камеру спецпередачі.
– Якщо людина хвора, неможливо потрапити на лікарню. Тільки за гроші.
Однак, як твердять керівники пенітенціарних закладів: правда життя, про яку розказують інші – неправда.
Тим часом правозахисники переконують: насправді українська тюремна машина не перевиховує. Вона перевіряє людину на міцність.
650 гривень середня зарплата на місяць.
Вони шиють форму для військових. Колонія куртку продає за 100 гривень. Міноборони купує за 800. У чиїх кишенях осідає різниця – питання.
Зазвичай тут ніхто не скаржиться. І тільки деякі наважилися розповісти всю правду про життя у Чорноморській колонії.
Розмови з правозахисником вилились – у справжнє пекло принижень.
– Її розірвали просто! Повний особистий огляд. Роздягають, змушують присідати.
Жінки платять за все – за їжу, світло, воду. І це при тому, що держава виділяє на кожного 58 тисяч гривень на рік.
– Як приїжджає комісія – на столову вішають рушники. Комісія їде від нас і відразу все знімають, – заявляють засуджені.
Баня – раз на тиждень.
У європейському суді з прав людини зараз розглядаються десятки скарг – з українських в’язниць – на умови утримання і рабську працю.
Відтак, питання: з чого треба починати реформу? З перенесення слідчих ізоляторів за місто? Чи з того, що людина – навіть за ґратами – повинна мати право залишитися людиною?
Нагадаємо, журналіста Романа Сущенка – внесли у список обміну заручниками.