Любомир Гузар був не тільки главою УГКЦ, він був кандидатом на папський престол і великим філософом.
Саме за його керівництва сталася знакова подія – церква формально перестала бути галицькою чи західноукраїнською, а отримала визнання загальноукраїнської й однієї з найвпливовіших у державі. Саме за сприяння Любомира Гузара було перенесено престол до столиці й розпочато будівництво Патріаршого собору.
Читайте: Гузар сказав, як врятувати Донбас і Крим “з царства брехні”
До нього дослухалися політики та прості люди всіх конфесій.
Останні 10 років Любомир Гузар майже нічого не бачив і погано чув. Але не переставав брати участь у житті країни, закликав до миру та порозуміння.
Під час Євромайдану він надихав українців на боротьбу. І завжди переконував – зведений меч повертається проти агресора.
Факти ICTV згадали біографію Любомира Гузара і його великі слова.
Біографія
Любомир Гузар народився 26 лютого 1933 року у Львові. Тут закінчив народну школу.
У 1944 році сім’я переїхала в Австрію. У Зальцбурзі Гузар продовжив навчання в українській гімназії.
У 1949 році Гузар переїхав до США. Середню освіту він здобув у Малій духовній семінарії в Стемфорді (штат Коннектикут).
Потім студіював філософію в Колегії святого Василія, де в 1954 році одержав ступінь бакалавра.
Богословські студії відбув у Вашингтонському католицькому університеті в Америці.
У 1958 році, як вихованець Великої духовної семінарії святого Йосафата, одержав ліценціат богослов’я. Тридцятого березня того ж року владика Амврозій Сенишин висвятив Любомира Гузара на священика для служіння в Стемфордській єпархії.
У 1958-1959 роках працював вчителем і префектом у Стемфордській духовній семінарії святого Василія, а також служив у Кергонксоні (штат Нью-Йорк) як душпастир оселі Союзівка Українського народного союзу та виховної оселі Спілки української молоді Америки в Елленвілі (штат Нью-Йорк).
З 1965 року – настоятель парафії Пресвятої Трійці в Кергонксоні.
У Фордгамському університеті Нью-Йорка продовжував навчання, вивчаючи філософію. У 1967 році здобув ступінь магістра.
В 1969 році переїхав до Рима для продовженим богословських студій, які завершив доктором богослов’я в 1972 році.
У 1972 році вступив до монастиря Святого Теодора (монахів Студійського уставу) в Гроттаферрата (Італія).
У 1973-1984 роках викладав у Папському місійному університеті “Урбаніана” в Римі, виконував різні доручення патріарха Йосифа Сліпого.
2 квітня 1977 року в монастирі Студійського уставу в Кастель-Гандольфо поблизу Рима був висвячений патріархом Йосифом на єпископа.
У 1978 році патріарх Йосиф призначив єпископа Гузара архимандритом монастиря Святого Теодора, а також відповідальним за монастирі Студійського уставу за межами України.
З 1984 до 1991 року – протосинкел Львівської архиєпархії в Римі.
У 1993 році разом зі всією спільнотою з Гроттаферрата повернувся на рідну землю.
У 1993-1994 роках служив духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа.
У 1995 році спільнота осіла у своєму монастирі Святого Теодора Студита в с. Колодіївка на Тернопільщині.
У листопаді 1996 року Гузар був призначений Єпископом-помічником Глави Української Греко-Католицької Церкви.
26 січня 2001 році на Надзвичайному Синоді Єпископів УГКЦ вибраний Верховним Архиєпископом УГКЦ.
21 лютого призначений папою Іваном Павлом ІІ кардиналом Католицької Церкви.
21 серпня 2005 року проголошено перенесення осідку Глави УГКЦ зі Львова до Києва.
10 лютого 2011 року на прес-конференції в Києві Гузар повідомив про те, що цього дня папа Венедикт XVI прийняв його зречення з уряду Верховного Архиєпископа УГКЦ. Відповідне прохання до Святішого Отця Глава УГКЦ подав, коли йому виповнилося 75 років.
Займався активною громадською діяльністю. Зокрема був учасником Ініціативної групи Першого грудня.
11 мудрих думок Любомира Гузара:
- Влада боїться свободи в серцях набагато більше, ніж голодного бунту. Тому голодного можна купити, а вільного – тільки вбити.
- Господь створив нас вільними. Ніхто так не поважає нашу свободу, як Бог. Але у нас немає відваги бути вільними. Тому що бути вільним – це означає бути відповідальним. Ми говоримо про свободу, радіємо свободою, бажаємо свободи, підкреслюємо своє бажання свободи, але насправді боїмося її.
- Людина отримує певні дари, і вона повинна мати сміливість бути собою.
- Ми не є собою тому, що ми когось ненавидимо. Ми повинні бути собою, перш за все, люблячи один одного, створюючи всередині нашого суспільства. Мир – значить любити один одного. Мир – це не відсутність боротьби.
- Я бачу сьогоднішню ситуацію дуже оптимістично. Чому? Ми прожили сотні років різної окупації. Але найгіршою була окупація Радянського Союзу: тоді дуже послідовно намагалися створити на місці християнського людини – радянську. Їм не вдалося знищити нас, але вони завдали глибокі рани.
- Я не кажу, що ми вже збагнули все, а скоріше, що ми на порозі великих змін на краще.
- Патріотизм, який вчить ненавидіти кого-небудь, не є християнською чеснотою. Треба любити своє, бути готовим навіть віддати за це своє життя, але не робити цього за рахунок іншої людини.
- Європа відіграє значну роль в історії людства лише в останні дві тисячі років, а це зовсім небагато. Вона переживала становлення, зліт, а зараз на неї, можливо, насувається занепад.
- Єдність – це теж дар Божий. І мені здається, що всі хочуть її взяти на власних умовах. Ніхто не хоче змінюватися, кажуть – нехай весь світ зміниться, але не змушуйте змінюватися мене…
- Люди відвикають думати – це фундаментальна проблема. Проблема завжди в людині, а не в Інтернеті …
- Релігія – це не знання про Бога. Релігія – це зустріч з Богом. Така зустріч може бути тільки особистою. Може бути справжньою зустріч в Інтернеті або, скажімо, по телефону? Ні. Зустріч – це коли особи зустрічаються фізично, особисто. З Господом Богом все так само. Спілкування з Ним має бути механічним, масовим. Це явище добре тільки з тієї точки зору, що ми можемо подивитися Літургію, яку правлять, скажімо, в Римі. Завжди добре почути проповідь, гарну музику, але якщо ти бачиш тільки на моніторі, воно не гріє твого серця. … Порівняйте п’єсу, переглянуту на телебаченні, з тієї, яку ви побачили в театрі – різниця колосальна.
- Я відчуваю слабкість інтелігенції в Україні сьогодні. Наша інтелігенція в сумі не виконує своє покликання. Дивіться: світ політики, світ підприємництва – інтелігенції там не видно, є поодинокі люди.
До слова, 1 грудня 2013 року Любомир Гузар закликав учасників акції громадянського протесту на Майдані Незалежності в центрі Києва “не мати страху і творити добро”.
Також Гузар увійшов до рейтингу найкращих ораторів України з часів незалежності країни від Факти ICTV.