Тисячі переселенців
Третій рік триває російсько-український конфлікт на Донбасі. За цей час майже півтора мільйони людей залишили свої будинки в Донецькій і Луганській областях, і переїхали в пошуках мирного життя в інші регіони України.
Тільки в Київ і Київську область переїхало понад 193 тисяч чоловік. Сусідня з зоною конфлікту Харківська область також прийняла значну кількість людей, що бігли від війни. На її території зареєструвалися 172 тисячі осіб. У число регіонів, які взяли найбільшу кількість переселенців, входять також Запорізька – понад 100 тисяч зареєстрованих переселенців і Дніпровська області – 60 тисяч тимчасово переселених осіб. Частина нових жителів взяли регіони і в західній частині України.
Читайте: Не зламались, а заново будують життя – переселенці зі Сходу (ВІДЕО)
Донецьке братство
Перший час в рядах тих, хто покинув свої будинки, панувала невпевненість, страх перед новими місцями і депресія. Але з часом люди освоїлися. Стали гуртуватися, допомагати один одному. Одним із способів об’єднання стали спільноти в соціальних мережах.
Так, у жовтні 2014 року в соціальній мережі Facebook, була створена група Донецкі- Київські. За 2,5 року вона зібрала понад 30 тисяч учасників.
На сторінках групи строго заборонено обговорювати політику, тролити співрозмовників і розпалювати конфлікти. За порушення цих правил учасників відразу ж банять.
За словами Володимира Воронова, ініціатора цієї інтернет-групи, “донецьке братство” швидко стало популярним серед користувачів, адже ця група допомагає землякам виживати у великому місті і його околицях.
Воронов зізнається, що спочатку не думав, що ідея виявиться настільки затребуваною.
– Цілі у нас прості: дати можливість донеччанам спілкуватися між собою, ділитися досвідом, давати поради, обмінюватися враженнями, – констатував чоловік.
У групі постійно реєструються нові переселенці, що приїхали до Києва – медики, нотаріуси, економісти, вчителі, менеджери, швачки і багато інших. Тут вони діляться своїми історіями і пропонують послуги і товари землякам зі знижками до 50%. Новоприбулих одразу попереджають: якщо хтось надумає наваритися на своїх, то нічого не вийде.
Переселенці з Донбасу активно допомагають один одному на новому місці проживання – влаштовують на роботу, допомагають у пошуку житла, дають поради. Наприклад, про те, як оформити біометричний паспорт або переселенські документи.
Головна особливість даної інтернет спільноти в тому, що його учасники спілкуються не тільки на просторах Facebook, але і в реальному житті.
За два роки було кілька зустрічей. Проходили вони як семінари та тренінги, як вечірки та неформальні зустрічі, звичайні посиденьки і багато іншого. Не так давно група збиралася на природі на шашлики, а 16 липня пройде чергове неформальне зібрання в парку Перемоги в Києві.
– Головне завдання подібних зустрічей, – каже Михайло, один з переселенців, – об’єднати людей, дати їм відчути, що вони не самотні в чужому місті, що у них є підтримка, друзі, які допоможуть в скрутну хвилину. Нам просто необхідно триматися разом, щоб не зійти з розуму.
– Біда зближує, – впевнена Тетяна Мозгова. – Раніше, люди, які переїхали з Донецька до столиці або в якесь інше місто, навіть і не думали б шукати земляків, спілкуватися з ними, якось допомагати. А тепер ми відчуваємо відповідальність один за одного, якусь спільність. Це, таке собі, відчуття дому, чи що. Адже, як би там не було, хочеться згадати рідні місця, поговорити з кимось “про ту алеї в парку”, “про те кафе, де …”. На мою думку, після ситуації на Донбасі, українське суспільство стало більш відповідально ставитися до своїх співвітчизників.
Читайте: Переселенці зі Сходу вчать черкащан єдиноборствам та гончарству (ВІДЕО)
Свій за своїх
Подібні інтернет спільноти є і в інших містах України. Але на відміну від Києва вони не такі численні. Не дивлячись на це, переселенці з Донбасу і Криму досить активно спілкуються один з одним за межами інтернету і намагаються всіляко допомагати своїм землякам.
Наприклад, Світлана Ванюхина, переїхала в Дніпро з Донецька, коли в місті почулися перші вибухи. Дівчина не хотіла кидати рідний дім, гарну роботу, всіх кого вона знала і любила. Не хотів їхати і чоловік. Однак, коли стало ясно, що ситуація в Донецьку в недалекому майбутньому не зміниться, а вибухи і стрілянина стали повсякденним явищам, сім’я зібрала найнеобхідніше і поїхала.
– Спочатку ми переїхали в Дніпро, – розповідає Світлана. – Місто було нам чуже і незнайоме. Зняти квартиру було проблематично. Господарі житла, як тільки дізнавалися, що у нас донецька прописка, відмовляли нам у оренді. Через кілька місяців ми вирішили переїхати до Запоріжжі. Там більш радо приймали переселенців з Донбасу.
За фахом Світлана інженер-еколог. З огляду на те, що в Запоріжжі багато заводів, спочатку вона планувала влаштуватися на який-небудь з них. Але, виявилося, що подібний фахівець на запорізьких підприємствах не затребуваний. Далі вона хотіла влаштуватися в якусь екологічну організацію, але і з цим була проблема.
– Мені було дуже дивно, що в такому індустріальному і дуже забрудненому місті не затребувані екологи, – з подивом каже Світлана Ванюхина. – Як я не намагалася, не знайшла ні одну незалежну і активну екологічну організацію. Стало очевидно, що працювати за фахом мені ніде.
Сумувати і впадати в депресію дівчина не стала і влаштувалася в благодійну організацію Карітас, щоб допомагати таким же переселенцям, як і вона сама.
Зараз Світлана Ванюхина допомагає землякам з працевлаштуванням, організовує безліч тренінгів для тих, хто вирішив змінити рід діяльності або ж створити власний бізнес, допомагає з оформленням грантів, а також з підвищенням кваліфікації.
– Найголовніше – не падати духом і вчасно дати відчути людині, що вона комусь потрібна, не дивлячись ні на що! – впевнена Світлана Ванюхина.
Багато переселенці, як і Світлана Ванюхина, так само активно працюють в різних благодійних і громадських організаціях, допомагають землякам з отриманням гуманітарної допомоги, в оформленні документів, з працевлаштуванням, психологічною адаптацією і багато іншого. Адже для багатьох вже стало цілком очевидним, що додому вони повернуться не скоро. А може і зовсім не повернуться.
– Додому ми з сім’єю повернемося лише тоді, коли там будуть українські прапори, українська влада, відновлена інфраструктура і буде повна безпека, – каже Наталя Демчишина, колись мешканка Луганська, яка вже три роки живе у Львові. – Але поки там розбиті дороги, будівлі, коли діти не можуть спокійно ходити до школу і в дитячий садок, коли по вулицях їздять танки, ми не можемо туди повернутися. І я поки не вірю, що в найближчі кілька років щось зміниться. Так що цілком очевидно, що нам, так званим переселенцям, треба адаптуватися до нових місць і до нових умов життя.
Раніше Факти ICTV писали про те, що Захарченко погрожував переселенцям, які покинули Донецьк.
Яна Міланова.