– Є думка, що спосіб вирішення конфлікту на Донбасі дедалі стає більш схожим на хорватський сценарій. У Хорватії перед зачисткою сепаратистів теж створювалися схожі структури на Оперативний штаб.
– Я вважаю, що не можна проводити прямі аналогії із жодним з конфліктів. Можна говорити лише про окремі елементи, які можуть бути схожими у тій чи іншій ситуації.
В українській ситуації за весь цей час Київ утримався від будь-якого радикального сценарію. В іншому випадку дії української влади полегшили би ситуацію для Росії.
Перший варіант. Якби Україна перейшла виключно на воєнну логіку – Москва отримала б привід для більш широкого військового втручання та могла б говорити про порушення Україною Мінських угод.
Крім того, такі умовні дії України могли б бути приводом для ослаблення санкцій проти РФ.
Другий варіант – це відрізати окуповані території. В Україні це пропонують деякі політичні сили, і така ідея підтримується певною частиною суспільства.
Тут така логіка: треба відгородитися від Донбасу колючим дротом та чекати, коли там зрозуміють, що в Україні жити прекрасно.
Або ж третій варіант. Якщо б Україна пішла на реальний компроміс, вела на прямі переговори з самопроголошеними бойовиками чи погодилася на якісь політичні зміни без виконання безпекових умов. Але в наших умовах це капітуляція.
Україна утрималася від усіх цих сценаріїв. Зараз ми робимо ставку на поєднування внутрішніх та зовнішніх інструментів.
Це обороноздатність – зараз Збройні сили можуть більш точково реагувати на провокації.
І це мирно-дипломатичний шлях, який передбачає міжнародний тиск на Росію та міжнародні суди.
– Деякі представники опозиції хочуть піти шляхом другого варіанту – відгородитися. Що на нас чекає у такому випадку?
– Річ навіть не у тому, що на окупованих територіях знаходяться наші громадяни – це і так зрозуміло.
Якщо відгородити ці території – що буде далі? Я вважаю, що ці політичні сили повинні до кінця формувати свою альтернативу.
Обмежити будь-який контакт з ОРДЛО – це повторення грузинського досвіду з Абхазією та Південною Осетією.
Тоді у Грузії був прийнятий жорсткий закон про окуповані території. На сьогодні грузини, зокрема розробники закону, говорять, що це було помилкою. Тому що це рішення не тільки не додало можливостей повернути ці регіони, а навпаки, лишило сенсу цей процес.
Якщо добровільно відрізати території – таким чином автоматично припиняється процес деокупації. Це спонукатиме також до призупинення міжнародного тиску та діяльності будь-яких спостережних місій.
Тому ці політичні сили повинні чесно сказати, що їхня альтернатива може бути, але у таких умовах можна втратити окуповані території Донбасу назавжди.
А коли виникне сакраментальне запитання про Донбас, наприклад, як зараз “Хто здав Крим?”, тоді політичні сили повинні нести відповідальність і чесно про це заявляти.
Читайте: Сіли на місце! Зупиніться! – бійка у Раді через законопроект про Донбас
– У президентській ініціативі і альтернативі Самопомічі немає чіткого плану деокупації. Є багато тексту про те, що робити після деокупації, але конкретні кроки для повернення територій – відсутні. Чому?
– У Самопомічі законопроект на 42 сторінки. Усе, що після 14 сторінки – це пропозиції, які стосуються території після деокупації від російських військ.
Там гігантський набір інструментів – наприклад, комітет з люстрації вже на повернутому Донбасу, який повинен займатися українцями, які вчиняли злочини.
А як деокупувати ОРДЛО від Росії?
Вважаю, що відповіді на це питання там не просто немає – навіть, навпаки, пропозиції Самопомічі не сприяють поверненню територій.
Наприклад, там є пункт про встановлення тимчасового державного та митного кордону з окупованими територіями.
– У президентському законопроекті такого немає, але водночас там також відсутні чіткі пункти. Лише сказано про політико-дипломатичні та інші заходи…
– Так, там немає чітких пунктів. Але їх і не може бути. Бо це сприйматиметься як план відкритої операції з повернення Донбасу.
Але там є певна логіка та підходи, які можна зрозуміти.
Бо у законопроекті Самопомічі є пропозиція вийти з Мінських угод, які прив’язані до санкцій проти Росії. Це нелогічно.
У пропозиціях президентського законопроектах є розрахунок на внутрішні і зовнішні інструменти.
Наприклад, визнається суб’єкт агресії, щоб легше працювати над позовами проти Росії у міжнародних судах. Також цей пункт полегшить залучення спостережних чи миротворчих місій, де апріорі не повинно бути Росії.
Якщо говорити про конкретні методи – там є передача повноважень від АТО і СБУ до Збройних сил. У законопроекті є визначення про самооборону. При наявності в Україні летальної оборонної зброї ми матимемо право відповідати нашим військам точково на військову активність з іншого боку.
У цьому законопроекті також декларується мирно-дипломатичний спосіб врегулювання конфлікту.
Можливо, тут логіка недосконала і має багато питань і зауважень, але вона хоча б зрозуміла.
– У суспільстві немає консенсусу щодо торгівлі з ОРДЛО: лозунги “торгівля на крові” зіткнулися з думкою про те, що не можна залишати наших громадян без товарів. Який найоптимальніший варіант?
– Є одна із складових цього питання – це життєво необхідні товари, зокрема ліки.
У Самопомічі є пункт про воду і паливно-енергетичні матеріали, торгівля якими повинна відбуватися за розпорядженнями Кабінету міністрів.
Відзначу, що до паливно-енергетичних матеріалів можна віднести і вугілля. Тому вони тут насправді не займають таку жорстку позицію, про яку говорять.
Я вважаю, що рішення повинні прийматися виходячи із загальної концепції повернення Донбасу.
Ми вже бачили приклад блокади торгівлі з ОРДЛО, а зараз з’являється інформація, що вугілля з ОРДЛО надходить до Польщі.
Принципова позиція торгувати чи ні залежить від сценарію повернення.
Як я розумію, Росія фактично пропонувала “варіант Кадирова” – на самопроголошених територіях ставляться контрольовані люди – той ж Захарченко, а Україна це все легалізовує.
Підхід України – це поступове повернення, а не одномоментне. Наприклад, сіра зона, якою Київ не поступається.
Не виключено, що Україна спочатку поверне “ЛНР”, території якої менші за “ДНР”, а не все разом.
Якщо таку логіку сприйняти – це означає, що торгівля є виправданою.
Самопоміч каже, що бореться за ослаблення Росії, але блокада ОРДЛО не послабила Москву. Вугілля просто почали продавати в інші напрямки.
А якщо є ціль зберігати контактерів в ОРДЛО та мати фідбек з окупованих територій, тоді у цьому є сенс. Йдеться про гривневу легальну торгівлю, яка поповнить бюджет, утримає проукраїнських прихильників в ОРДЛО.
Якщо відрізати – торгівля припиняється. Але тут теж є свої проблеми. Наприклад, Росія зараз хоче вийти із Придністров’я, але там значна частина людей налаштована проти цього.
Бо там склалося розуміння, що їх не збираються взагалі нікуди повертати – іншого вибору немає.
Помилка альтернативного варіанту повернення Донбасу у тому, що вони пропонують лише крок “А”, але при цьому не показують бачення вирішення ситуації загалом.
Нагадаємо, народний депутат Андрій Тетерук роз’яснив Фактам ICTV найрезонансніші пункти президентського законопроекту про реінтеграцію Донбасу. Торгувати чи відрізати ОРДЛО? Чому не оголошуємо війну? Де воєнний стан?
Богдан Амінов.