PCEtLSDQndC1INC00L7QsdCw0LLQu9C10L3QsCDRgNC10LrQu9Cw0LzQvNCwIGZ1bGxzY3JlZW4gLS0hPg==
ФАКТИ iPad / iPhone ФАКТИ Android

Професійне свято: журналісти – про тонкощі професії

Ненормований робочий день, постійне перебування у вирі подій та щоденне спілкування з абсолютно різними людьми. Ми опитали журналістів Фактів ICTV про їх робочі будні та зібрали найцікавіші відповіді.

журналісти про свою професію

На наші питання відповідали журналісти Фактів ICTV з різних куточків України. Хтось з них вже не перший рік в професії. Інші – лише нещодавно почали свій телевізійний шлях. Тим не менше, їм є чим поділитись зі своїми глядачами.

Назар Бурхан, кореспондент з Одеси

  •  Люблю свою професію за: те, що завдяки їй я кожного дня спілкуюсь з десятками нових людей, за багаж знань, які отримую під час кожної зйомки та за досвід, який невпинно росте.
  • Моє найбільш неочікуване відкриття в журналістиці:  Спочатку я не очікував, що буде так тяжко створювати новини, проте з часом навчився.
  •  Мій найдовший робочий день тривав: з 6-ї ранку та до 22:30. За цей час в мене було 2 зйомки, приблизно по 5 та 4 години.

  • Зйомка, яку я ніколи не забуду: Їх декілька. Перша – це сюжет про дітей, які перемогли у світовому турнірі по диско. Всі герої -діти до 15 років. Деякі по декілька разів плакали, нервували, але нам все-таки вдалося зняти сюжет. Звичайний бантик зайняв в мене більше 3-х годин.  Друга – сюжет про метадонову залежність. Здавалося б, тема не така вже й складна, але виникли труднощі з пошуком героя. Знайшли. Його історія вразила настільки, що я сюжет переписував декілька разів, постійно змінюючи синхрони. Третя – це хроніка подій 2 травня, які відбулися в Одесі в 2014 році. Тяжко було згадувати та писати про ті події, свідком та учасником яких був сам.
  • Найбільш неочікуване відкриття в професії:  Мене здивував мій професійний ріст та здатність знайти спільну мову з будь-якою людиною.
  • Як професія вплинула на моє буденне життя: В вільний від роботи час я не дивлюсь та не читаю новин. Став більш розкутий, відношуся до деяких ситуацій набагато простіше.
  • Що б хотіли передати своїм героям або глядачам: Мій майбутній герой, що б в твоєму житті не сталося, завжди залишайся людиною та не порушуй закони України.

Тетяна Доцяк, кореспондент з Харкова

  • Люблю свою професію за: те, що постійно тримає  в тонусі, вимагає розвиватись. Я щодня бачу результат своєї діяльності.
  • Моє найбільш неочікуване відкриття в журналістиці: є біле, є чорне, а є ще десятки кольорів, якими виправдовують найстрашніші речі. Але істина одна, і її реально роздобути, якщо лупати цю скалу.
  • Мій найдовший робочий день тривав: майже добу. Це було 18 жовтня 2017 року ранкове пряме включення з військового містечка у Балаклії ( у жовтні минулого року місто потерпало від вибухів військового арсеналу, – ред.), сюжети для наступних ефірів, виснажлива дорога додому. І тільки повернулися, як раптом ввечері трапляється жахлива аварія, яка забрала життя 6 людей і ще 6 постраждали (мова йде про аварію у центрі Харкова, коли Lexus в’їхав у людей на зупинці, – ред.). Ми працювали всю ніч, готували матеріал до ранкового ефіру, лише дві години сну, і знову до роботи.

  • Зйомка, яку я ніколи не забуду: Це була історія про людей, які ніколи не опускають руки. Дмитро Медведь отримав важке поранення під Щастям у березні 2015-го. Куля пробила хребет, зачепила спинний мозок, половину тіла чоловік не відчував. Та попри прогнози лікарів, що чоловік не зможе навіть сидіти, Дмитро встав і нехай за допомогою приладів, зробив перші кроки. Я згадую це, коли здається, що змінити щось неможливо, і розповідаю про це своєму сину, аби він зрозумів, що здатися чи ні – залежить тільки від тебе.
  • Найбільш неочікуване відкриття в професії: Я думала, що в нашій країні “четверта влада”  – це надто лірично і оптимістично, але інколи достатньо лише оприлюднити деякі факти.
  • Як професія вплинула на моє буденне життя: Я завжди на роботі: йду в кінотеатр і перевіряю, чи розблокували в кафе пожежний вихід після мого репортажу; фіксую ями на трасі, бурульки на даху, на якому авто приїхав чиновник. Я готова зірватися на зйомку опівночі і мені сниться моя робота. Це страшенно втомлює, але без цього я – вже не я.
  • Що б хотіли передати своїм героям або глядачам: Найчастіше, що я чую щодня: як вас викликати, тільки ми не будем говорити на камеру… Але ніхто не буде допомагати людині, якщо вона не хоче допомогти собі сама. Треба не боятися говорити – це перша умова для змін.

Людмила Цимбалюк, кореспондент з Вінниці

  • Люблю свою професію за: небуденність. Нові знання, відкриття. І можливість допомогти людям, яким вже окрім журналістів ніхто не береться допомагати.
  • Моє найбільш неочікуване відкриття в журналістиці: це робота, важка, щоденна робота, а не романтика.  І ліні в журналістиці не місце. А ще ти маєш відповідати за кожне слово. А ще – сама професія. Я її досі відкриваю і вчусь. Це якраз та робота, яка дає можливість розвиватись.

  • Мій найдовший робочий день тривав: Це зйомка вибухів на Калинівському арсеналі боєприпасів. Точно не скажу, скільки годин ми провели на зйомках, але те, що це було від ночі до ночі – точно.
  • Зйомка, яку я ніколи не забуду: Їх дуже багато. Але перше що згадала: це повінь у Могилів-Подільському, Ямпільському районі у 2008 році. Тоді вода залишила людей без домівок. Людина не мала сил впоратись зі стихією. Це було страшне та вражаюче видовище.
  • Як професія вплинула на моє буденне життя: Це дуже просто. Воно перестало бути буденним. Ти постійно у русі, в житті…
  • Що б хотіли передати своїм героям або глядачам: не здаватись.

Катерина Курбанова, кореспондент з Луцька

  • Люблю свою професію за: Те, що кожен день різний, за можливість дізнаватися щось нове, подорожувати, знайомитися з прекрасними людьми. А ще за можливість пізнавати інші професії, адже під час зйомок журналіст мусить намагатися зрозуміти усі тонкощі різних тем. За досвід, навіть коли він не надто приємний. За можливість розповісти глядачам про інших людей, їхні здобутки, геройські вчинки. За можливість допомогти тим, хто того справді чекає і намагається досягнути сам.
  • Моє найбільш неочікуване відкриття в журналістиці: Можливо, це я сама, як журналіст. Адже диплом у мене перекладача англійської та німецької мов. Але життя так склалося – вже 10 років працюю журналістом.  І кожен день – це вдосконалення та навчання.
  • Мій найдовший робочий день тривав: 22 години.

  • Зйомка, яку я ніколи не забуду: Я пам’ятаю кожну свою зйомку. Люблю ризикувати, щоб був результат, щоб наочно показати усе, про що розповідаю глядачеві. Одна з таких – зйомки сюжету про незаконний видобуток бурштину на Поліссі – коли ми уночі разом з колегою підкрадалися до нелегального місця видобутку. Такого адреналіну ми, певно, не відчували ще жодного разу за 8 років спільної роботи, адже розуміли – якщо піймають – увесь відзнятий матеріал заберуть! Але нам пощастило.
  • Як професія вплинула на моє буденне життя: Вплив шалений – адже скрізь бачиш тему для сюжету і інколи це заважає розслабитися. В транспорті, в магазині, на розбитих дорогах, у лікарнях – коли я звичайний житель свого міста, області без мікрофона.  Враження часто різняться.
Читайте: День журналіста: підбірка найкращих сюжетів новин Факти ICTV за рік Влада, секс і гроші: топ-5 найгучніших журналістських розслідувань День журналіста 2018: найкращі привітання зі святом
  • Щоб хотіли передати своїм героям або глядачам: Побільше дивитися хороших новин, не вмикати їх, лише щоб глянути кого вбили чи з’їли. А ще, з досвіду, вчитися або хоч принаймні пробувати вирішувати труднощі та проблеми спочатку самим. Якщо ж не виходить, далі справа за нами. Головний меседж – журналісти не вирішують чиїхось проблем, а лише розповідають про них, аби кожен причетний робив свою справу. Щоправда дуже приємно – коли твоя робота дає результат.

Ірина Цимбал, кореспондент з Черкас

  • Люблю свою професію за: можливість відкривати широкі горизонти, знайомитись з неймовірними людьми, за можливість допомагати людям.
  • Моє найбільш неочікуване відкриття в журналістиці: Не було. Хотілося вчитися і знати всі тонкощі професії.
  • Мій найдовший робочий день тривав: вечір і ніч, просто нескінченні були під час зимових подій 2014-го. Коли штурмували облдержадміністрацію, побили колегу і ми розривалися буквально між знімати і допомагати йому. То була найжахливіша і найдовша зйомка. Бо ніхто не вірив, що це реальність.

  • Зйомка, яку я ніколи не забуду: Якусь одну виділити складно.  Коли тільки почала працювати, незабутньою була перша зйомка за кордоном. Згодом вражали люди. Є й такі, з якими після зйомок стали на багато років добрими друзями. В пам’яті лишаються якісь вчинки людей, підприємства, на які, якби ти не був журналістом, не потрапив би ніколи.
  • Як професія вплинула на моє буденне життя: Без цієї професії зараз не уявляю свого життя. Тут ледь не щодня щось нове, цікаве, загадкове. Не уявляю вже, як би працювала десь від дзвінка до дзвінка, з 8 до 17.00. Круто, коли серед друзів і знайомих зовсім різні люди, яких би, можливо, в іншій професії ніколи б і не зустріла. Хоч іноді і втомлюєшся від професії, але втому мов рукою знімає чергова зйомка шикарної людини, яка за півгодини може перевернути твій світ.
  • Що б хотіли передати своїм героям або глядачам: Побажати героям хотілося б ніколи не опускати рук, думати, аналізувати, діяти і не соромитися заявляти про свої досягнення, таланти, хороші справи. Аби разом з нами творити світ, в якому нам би хотілося жити.

Відповіді зібрала Яна Семенюк

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка