Бунт торнадівців супроводжувався штурмом ізолятора прихильниками утримуваних та прямою трансляцією в інтернеті того, що відбувалось за воротами СІЗО. Управління закладу вимушене було викликати спецпризначенців на підмогу у протистоянні. Пізніше до роботи піключились і бійці Національної гвардії.
Тортури та вбивства
Справа над членами роти спеціального призначення Торнадо розпочалась влітку 2015 року. Тоді затримали 8 бійців, серед яких був і командир Руслан Онищенко. Бійцям закидали страшні звинувачення, серед яких викрадення людей, незаконне позбавлення волі, тортури, вбивства та ще ряд тяжких злочинів.
За скоєння злочинів під час несення служби у зоні АТО (теперішня ООС) рік тому Оболонський суд Києва засудив 12 торнадівців до позбавлення волі. А саму спецроту ще за два роки до цього розформувало міністерство внутрішніх справ.
Затримання та хід розслідування справи торнадівців супроводжувались скандалами та супротивом від самого початку. Колишні бійці зривали судові засідання, через це виділялись десятки охоронців, а судові зали після їх візитів виглядали, ніби там пронеслося справжнє стихійне лихо – торнадо.
Тюремний бунт
Схоже, що за 3 роки, скільки триває суд над торнадівцями, тюремний режим та грати зовсім не змінили колишніх бійців. Після того, як адміністрація Лук’янівського СІЗО провела обшуки в ув’язнених, вилучила низку заборонених речей, серед яких мангал для смаження м’яса та телефони, пенітенціарії вирішил розділити утримуваних. У відповідь ті влаштували бунт.
За короткий час під стінами ізолятора з’явилось кілька десятків прихильників ув’язнених. Серед них родичі та знайомі торнадівців. Люди перекрили дорогу та таким чином заблокували виїзд спецавтомобілів, в яких мали етапувати екс-бійців. Пізніше до СІЗО принесли шини, однак палити їх не стали.
Тим часом, в самій колонії торнадівці забарикадувались в камерах. Усе це транслював у прямому ефірі з мобільного телефону один з в’язнів.
На відео видно, що в руках екс-бійці тримають предмети, схожі на сокиру та ніж, та використовують саморобні вибухові пакети.
Розділення
Через кілька годин після сутичок у стінах СІЗО і за периметром, в міністерстві юстиції повідомили, що бунтівників все ж вдалось етапувати. Трьох екс-торнадівців перевезли до інших закладів утримання.
– Їх перевезли до установ Київської області. Було три автозаки і кожного по одному повезли, – повідомив прес-секретар заступника міністра юстиції Юрій Маслак.
Решту ув’язнених вирішили перемістити до карцеру.
Спецумови для спецроти
Доступ до інтернету та безперешкодний зв’язок із зовнішнім світом. Вільне пересування територією ізолятору та навність заборонених предметів. Саме так виглядає ззовні життя колишніх торнадівців у СІЗО.
Складається враження, що тримання під вартою обмежувало свободу членів Торнадо тільки стінами ізолятора. Тож не дивно, що екс-бійців вирішили розділити. Дивно інше – що сталось це лише тепер.
За інформацією колишнього керівника Державної пенітенціарної служби Сергія Старенького, про можливе розділення торнадівці знали завчасно та були готові до нього. Про це він пише на своїй сторінці у соцмережі.
– В камерах були вибухівка, холодна зброя, електрошокери, телефони. Все готувалось заздалегідь. Вони були готові.
На думку Старенького, ніхто не чинив перешкоди екс-бійцям у доступі до заборонених речей.
Чи могли попередити бунт
Тюремні повстання – річ не рідкісна. Просто через закритість системи ми не завжди про них знаємо. А до розповсюдження цифрових технологій це було ще менш вірогідно.
Однак не бути готовими до таких, якщо не рядових, то не поодиноких явищ, у місцях утримання працівники не мають права. Навряд чи про підготовку заколоту не знали співробітники СІЗО. Криміналіст Анна Маляр виділяє два варіанти розвитку подій.
– Або це корупція та “спільна” робота тих, хто там знаходиться, відбуває попереднє ув’язнення, і адміністрації. Тобто адміністрація про це знає, і знає це не безкоштовно. Або адміністрація настільки не працює, що навіть цього не бачить.
Можливо, попередити бунт могло б завчасне розділення торнадівців. Адже логічний висновок напрошується сам собою – утримання разом групи людей, що проходять по спільній справі, і які працювали разом до цього, в будь-якому випадку приведе до консолідації їх дій.
А тим паче, часу на це у підсудних було чимало – розгляд справи тягнеться вже три роки. Які б чутки не ходили довкола розформованої роти та якою б не була поведінка ув’язнених бійців, коли люди роками чекають на свій вирок, говорити виключно про їх вину у тому, що коїться, було б не коректно.
Фото: цензор.нет, dreamstime
Відео: facebook
Яна Семенюк