Без Путіна, корупції та совка. Про що мріє Україна

Ми з Нею майже ровесниці. Мені 26, Вона – на рік старша.

Можливо від того я ніколи не вважала Її ненькою. Швидше, старшою сестрою, з якою у нас була незначна різниця у віці.

Коли одні іграшки на двох, спільні погляди та захоплення, а в жилах – споріднена кров.

Весь цей час Вона вчила мене незалежності та самостійності.

А я підтримувала у хвилини, коли зграя сусідських розбишак знесла Її пісочний замок і забрала те, що їм не належало.

Сьогодні Вона святкує 27-й день народження. Посипляться мільйони вітань, а хтось дорікне Її невиправданими очікуваннями.

Але в будь-якому випадку, ці слова будуть сказані від великої любові та вдячності.

Від гордості жити на Її землі, милуватися безкраїми ланами та смакувати кожен ковток повітря.

У 27-му річницю Її незалежності українці зізналися, якою вони хочуть бачити нашу країну та про що мріють.

Трішки статистики

37% українців не вірять у те, що в найближчі 5 років їхнє життя може змінитися, ще 18% очікують погіршення.

У підвішеному стані перебувають 21% українців – вони взагалі не можуть оцінити свої перспективи в майбутньому.

Такі результати опитування соціологічної групи Рейтинг мене відверто лякають.

Зрозуміло, що в умовах тривалої війни на Донбасі та проведення реформ людям складно мріяти про світле майбутнє. Але хіба майбутнє творимо не ми?

Головними проблемами незалежної України досі залишається конфлікт на сході (75%).

Майже половина опитаних такої ж думки про хабарництво та корупцію у владі.

28% українців згадують про безробіття, а 19% – про здорожчання товарів і низькі зарплати та пенсії.

Серед інших “вразливих місць” – соціальне розшарування, підвищення тарифів на комуналку, зростання злочинності та низький рівень медобслуговування.

Крім того, українці вважають несприятливими умови для розвитку малого та середнього бізнесу. Незадоволені недоліком свободи й демократії, а також якістю освіти.

Мрії незалежної України – топ-27

Щоб зрозуміти настрої і бажання українців довелося надовго загрузнути в Facebook і злегка пригрузити друзів.

Відверто кажучи, спочатку я сумнівалася в об’єктивності подібного опитування. Але по факту чимало результатів зійшлися з думками соціологів.

Грунтуючись на думках українців, я створила портрет України. Такої, якою її малюють українці в майбутньому.

Корупції більше немає

Так-так, вам не почулося, її більше немає. Щоб віддати дитину в садок, школу чи університет більше не потрібно давати хабарі.

Давати “на лапу” більше не вважається нормою, це кримінально карається.

– Зараз дешевше купити права, ніж самостійно отримати їх в автошколі – це абсолютно неправильно. І так у нас в усьому.

У людей немає вибору, їм легше та дешевше дати хабар, ніж відстоювати власні права.

Якісна медицина

Якісну медичну допомогу українці отримують безкоштовно, а страховкою можна скористатися в будь-який момент.

Лікарі не тільки пам’ятають про клятву Гіппократа, а й дотримуються її.

Потрапити до лікарні та довірити медику своє життя не страшно.

– Я мрію, щоб українські лікарі були найкращими на світі, і такі хвороби як рак були для нас не вироком, а просто певним етапом життя.

Без війни

Мабуть, один із найбільш найважливіших і найболючіших пунктів.

В Україні більше немає війни.

Є сильна та міцна армія. Однак активних бойових дій немає. І ніколи не буде.

– Мир. Без війни, без Росії, без Путіна, без ватників – мрія.

З Донецькою і Луганською областями, з українським Кримом. І з усіма українськими політв’язнями.

Найгуманніший суд на світі

Український суд – справедливий і чесний, а судді – добропорядні.

Українці більше не бояться звертатися до Феміди – правосуддя вершать чітко та професійно.

Конституція – не просто папірець для обраних. Закон один для всіх.

Саме тому кожен українець несе повну відповідальність за скоєне.

– Порушив – покарання, штраф, в’язниця. Для всіх без винятку.

Освіта

Відкрита та доступна освіта стала одним із пріоритетів держави.

Її здобувають не для галочки, а тому що це справді життєво необхідно.

Дітей не укладають під одну гребінку – індивідуальний підхід застосовують, починаючи з дитячого садка.

Це допомагає розвивати таланти й розкривати потенціал.

– Потрібно займатися популяризацією освіти в Україні. Мозок – це не данина моді, а необхідність.

Старість – не вирок

Держава піклується про пенсіонерів і людей, які потребують допомоги.

І я не тільки про гідні пенсії, пільги та матеріальні блага. Йдеться також про повагу, турботу та увагу.

– Люди, які все своє життя платили податки, не можуть дозволити собі купити зайвий шматок хліба. Хіба це правильно?

Підтримка малого бізнесу

Держава підтримує малий бізнес, а також організовує безкоштовні курси з фінансової та юридичної грамотності.

Підприємці не тільки годують себе і свою сім’ю, але також створюють робочі місця та піднімають українську економіку.

Доступні ціни та тарифи

Українці працюють на благо країни, а вона, в свою чергу, піклується про їхнє матеріальне благополуччя.

Гідні зарплати – тепер реальність.

Ціни на продукти та товари, тарифи на комунальні послуги не змушують затягувати пояс і в чомусь собі відмовляти.

 

Робочі місця

Після закінчення університету студенти працюють за фахом, спираючись на свої знання і кваліфікацію.

Вибір за принципом “працювати, куди візьмуть”, не стоїть.

Вчителі більше не працюють двірниками, а хороші лікарі – таксистами.

Відкритість і прозорість

Тепер кожен громадянин може відкрито отримати інформацію про роботу влади, її плани та дії.

Громадськість впливає на прийняття рішень і бере участь у розробці та реалізації політики держави.

Прощання із “совком”

Менталітет українців теж змінився – у ньому більше немає “совкового коду”.

Нація пишається своїми досягненнями та успіхами, наполегливо розвиваючи власну країну.

Спогади про “щасливе” минуле та дядечка Леніна випарувалися.

Країна без “кордонів”

У мріях жителів Україна не скута рамками та стереотипами, а також вільна у своїх думках і бажаннях.

– Українські сім’ї працюють із задоволенням і багато подорожують, розширюючи тим самим свій кругозір.

Визнання за кордоном

Фахівці з України вважаються одними з найкращих у світі.

Вони з задоволенням діляться досвідом і допомагають розвиватися іноземним колегам, але при цьому залишаються в Україні.

Екологія

Екологічна обізнаність українців зросла.

Ми пересіли на електрокари власного виробництва, відмовилися від пластику, а також навчилися сортувати сміття і прибирати за собою.

Підприємства стежать за викидами та контролюють їх кількість, а в містах налагоджена чітка система очищення.

– У нас величезні проблеми з екологією. Якщо нічого не змінимо, нашим онукам не просто ніде буде жити, вони не народяться взагалі.

Обіцянки – не цяцянки

Влада несе відповідальність за передвиборчі обіцянки.

Свідомістю і думками людей не маніпулюють заради крісел і посад.

Англійська – з пелюшок

Ми знаємо, любимо та поважаємо українську мову, але не менш відповідально вчимо англійську.

Це допомагає нам розвиватися не тільки як особистостям, а також як фахівцям.

Спортивні досягнення

Київське Динамо – переможець Ліги чемпіонів. Ну і рекордсмен за кількістю реальних вболівальників у Європі.

І так, ці досягнення не завадили біло-синім очолити рейтинг найкращих європейських клубів століття.

Земля приносить гроші

Земля в Україні – одна з можливостей для хороших інвестицій. Але не тоді, коли гектари стоять без діла.

Тепер земляні ресурси не розхлюпуються: працює кожна ділянку – чи то агросфера чи нерухомість.

У ногу з часом

Україна відмовилася від бюрократії і активно використовує сучасні технології.

Паперову тяганину назавжди витіснив електронний документообіг.

Більше не потрібно плювати на гумові печатки та використовувати прес-пап’є.

Злих жінок із 90-х, що вичитували за помилки та ганяли з кабінету в кабінет, теж не існує.

Україна – не Венеція

Українці їдуть до Венеції, але Венеція більше не їде до нас.

Після глобальних очисток стічних систем вулиці не йдуть під воду.

Ми більше не думаємо про те, як вижити під час чергової зливи.

Слова про те, що у природи немає поганої погоди, стають схожими на правду.

Дороги

України більше немає у світовому рейтингу якості доріг. Точніше, є, але займає вона перші позиції, а не останні.

Дороги ремонтують на совість, а контроль якості існує не тільки на папері.

Життя після окопів

Життя після війни існує. Бійці, які воювали за нашу свободу та незалежність, живуть “під крилом” держави.

Вони забезпечені житлом, можуть без проблем знайти хорошу роботу та організувати своє життя. Про них піклуються.

Розвиток сіл

Село годує Україну. Тому сільське життя більше не сприймається як щось ганебне та “просте”.

Села процвітають: працюють ферми, створюються робочі місця, а районна та місцева влада докладають все більше сил для їхнього розвитку.

Президент – наш вибір

Україна пишається і поважає свого президента, тому що розуміє: глава держави – її вибір.

Сервіс

Якість сервісу відчутно змінилася. Ми більше не грубіянимо в магазинах і на ринку, а також не лаємося в черзі.

Ми поважаємо один одного і не робимо послугу, продаючи свіжу булку хліба.

– Не хочеться приходити в магазин і відчувати, що я комусь щось винна. Ми йдемо в Європу – сервіс повинен бути на рівні.

Доступне житло

Будь-який українець може без проблем придбати власну квартиру.

Доступні соціальні програми, а банки пропонують низькі відсотки кредитування.

– Ми, як молода сім’я, не можемо нормально себе забезпечити. Купити нерухомість чи авто самостійно дуже складно.

Соціальна відповідальність

Українці – найщасливіша нація у світі. Всі випромінюють доброту та щирість. Вулиці переповнені усмішками.

Люди розуміють, що несуть відповідальність за свою країну, місто та село.

Якщо хтось викинув сміття на асфальт, його приберуть. Хтось потребує допомоги, обов’язково її нададуть.

– Іноді нам потрібно бути трішки добрішим. Допомогти перехожому чи зробити вчинок, не очікуючи чогось натомість.

Часом доброта здатна вершити великі справи.

Можливо, деякі з цих пунктів зараз нагадують утопію.

Кожен українець сам по собі навряд чи зможе щось змінити. Але ж разом ми – сила.

Сила, здатна створити державу, в якій нам захочеться жити, творити, відчувати себе максимально комфортно та затребувано.

І я вірю, що спільними не тільки бажаннями, але й зусиллями ми поступово зможемо викреслювати з “утопічного списку” по одному пункту, перетворюючи кожне “хочу” в “є”.

Наше майбутнє – в наших руках!

Марина Корзун