Національне антикорупційне бюро України було створено навесні 2015 року.
За цей час там викрили на корупції понад 360 осіб. Серед них:
- Мер Одеси Генадій Труханов, якого cудили за розкрадання бюджету на суму понад 185 млн грн;
- Народні депутати Борислав Розенблат і Максим Поляков, що підозрювались у неправомірній вигоді у 300 тис доларів за сприяння незаконному видобутку бурштину;
- Народний депутат Микола Мартиненко, який нібито був причетний до надання збитків державі у розмірі 695 млн гривень;
- Міністр інфраструктури Володимир Омелян, проти якого нещодавно почали розслідування щодо незаконного збагачення.
Факти ICTV разом з політологами Андрієм Золотарьовим та Володимиром Фесенком розповідають, чому НАБУ вибірково проводить перевірки, як обирає кого перевіряти та чи ефективна структура сьогодні.
Договірні ігри або обмеженість ресурсів?
НАБУ регулярно звітує щодо своєї діяльності. Однак, справи, які вони розглядають, стосуються лише частини політиків. Ті, чия корупційна діяльність не піддається сумнівам, залишаються поза об’єктивом НАБУ.
Великі монополії, які зловживають положенням, продовжують діяльність. Зате закупівля Укрзалізницею 20 локомотивів змушує НАБУ відкрити справу. Чому НАБУ не помічає явних корупційних оборудків?
Андрій Золотарьов вважає, що НАБУ не може працювати з великими корупційними схемами:
– Дуже великі очікування, що це буде антикорупційна інквізиція, яка запрацює і почне сотнями кидати за грати корупціонерів. Але крупна риба виявилась не по зубах команді Ситника.
У перший рік діяльності НАБУ мало найкращі рейтинги серед правоохоронних структур. Але кредит довіри сплив, а НАБУ досить помітно втрачає суспільну підтримку.
Після того, як влітку директор бюро Артем Ситник був помічений вночі в гостях у президента, НАБУ почали підозрювати у нечесній роботі та упередженості:
– Інституція, яка повинна була бути поза системою, почала грати в договірні ігри. Ми бачили, як вночі Ситник їздив в Козин. Домовленості за лаштунками – це не нормальна практика. Тому, антикорупційна “гора народила миш”.
Однак, Володимир Фесенко впевнений, що вибірковість перевірок НАБУ обумовлена недостатністю ресурсів організації:
– Всіх одночасно перевірити неможливо. У НАБУ обмежений кількісний склад детективів і недостатньо ресурсів. Так чи інакше буде певна вибірковість.
Так, у НАБУ працює близько 700 осіб, в той час як у СБУ – 31 тис., а у Нацполіції – 150 тис.
Кого перевіряють?
Факти ICTV задались питанням: як справа потрапляє у НАБУ?
За офіційними даними, слідчий або прокурор протягом 24 годин повинен внести дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочати розслідування. Підставою можуть послужити заява, повідомлення про правопорушення або самостійне виявлення ним незаконних маніпуляцій.
На офіційному сайті НАБУ можна залишити повідомлення про підозру у корупційній діяльності або ж записатись на прийом до директора.
Окрім офіційних шляхів розгляду справ, є ще певні критерії, які змушують детективів НАБУ почати розслідування, вважає Фесенко.
- Аналіз декларацій. Час від часу бюро аналізує декларації чиновників, особливо тих, у кого великі статки. У січні 2019 року стартує нова хвиля декларацій. Очевидно, тоді можна буде спостерігати за ефективністю роботи НАБУ.
- Резонансність. Справа проти керівника державної фіскальної служби Романа Насірова або мера Одеси Генадія Труханова викликає більший резонанс та медійну увагу.
- Сигнали. Це можуть бути скарги інших депутатів проти колег або матеріали ЗМІ. Справи проти Міністра юстиції Антона Петренка та проти депутата Антона Геращенка були відкриті саме такою технологією. Це не була ініціатива НАБУ.
Не думаю, що тут є політична заангажованість. Справи відкриваються і проти представників чинної влади, і проти опозиційних депутатів, – зазначив Фесенко.
Ефективність НАБУ
За даними НАБУ, наразі вони завершили 155 досудових розслідувань. У 49 випадках не відбулось навіть підготовчих засідань. А з 33 справ, що дійшли до суду, лише у 2 випадках вдалось винести вирок у вигляді позбавлення волі.
У НАБУ пояснили, що проблема у судовій системі:
– Часто затягування розгляду обумовлено об’єктивними причинами: брак суддів, надмірна завантаженість, неможливість сформувати колегію через відсутність професійного досвіду.
Такої ж думки притримується і політолог Володимир Фесенко. За його словами, Солом’янський суд, який має розглядати справи НАБУ, не встигає це робити – в них не вистачає суддів:
– Головні причини не в НАБУ, а в тому, що судова система у нас переживає серйозну кризу і не встигає розглядати справи.
Андрій Золотарьов же каже про недостатню професійність детективів:
– Питання в професійному рівні НАБУ. Ми часто бачили, як їх працівники (в справі Розенблата і Полякова) припускалось помилок, які дають змогу адвокатам розвалити справу.
Коефіцієнт корисної дії НАБУ незадовільний. Проблема – гра у великий та маленький PR, недостатня професійність і спротив системи. НАБУ ще не відпрацювало шкарпетки за 300 грн, – підсумував експерт.
Мова йде про звіт НАБУ 2016 року, де було зазначено про закупівлю шкарпеток для спецназу по 373 грн за пару.
НАБУ заявляє, що проблему з судовою системою може вирішити створення Вищого антикорупційного суду:
– Початок роботи Вищого антикорупційного суду зможе поставити крапку у розслідуваннях Національного антикорупційного бюро України.
НАБУ і вибори
Корупція займає третє місце серед проблем країни, вважають українці. Принаймні такі дані опублікував Київський міжнародний інститут соціології. НАБУ може спекулювати на цьому під час виборчої кампанії 2019.
Антикорупційна риторика буде в п’ятірці найбільш важливих тем виборчої кампанії. Вона соціологічно обумовлена. Саме тому, якщо буде гучна справа, то є вірогідність, що НАБУ може зіграти в політику по великому, – вважає Золотарьов.
Діяльність НАБУ не виправдала сподівань, а його ефективність піддається сумнівам. Тим не менш, бюро регулярно проводить розслідування корупційних схем політичних діячів та відправляє їх до суду.
Через обмежений кількісний склад і відсутність технічного забезпечення НАБУ не може комплексно перевірити всіх чиновників. Тому розслідування проводяться вибірково. Хто або що впливає на вибір НАБУ – невідомо.
Фото: dreamstime, офіційні сторінки Facebook
Лілія Ященко