PCEtLSDQndC1INC00L7QsdCw0LLQu9C10L3QsCDRgNC10LrQu9Cw0LzQvNCwIGZ1bGxzY3JlZW4gLS0hPg==
ФАКТИ iPad / iPhone ФАКТИ Android

Хто насправді виступає проти ринку землі?

Що зараз відбувається з ринком землі в Україні, а саме з його реформуванням та хто чинить опір змінам – далі у матеріалі Фактів ICTV.

ринок землі

Питання про відкриття ринку землі перестало бути абстрактним у той історичний момент, коли мільйони громадян Радянського Союзу перетворилися на громадян України. Земля як товар – ця тема розділяла політиків на протилежні табори, і лише з останнім оновленням парламенту власники земельних ділянок отримали надію на продаж власного майна. Це буде рішенням у категорії win-win: власники землі отримають живі гроші, а Україна – потужний імпульс до економічного розвитку.

З чого все почалося

Зазвичай старт земельного застою датують січнем 2001 року. Верховна Рада III скликання тоді вирішила, що власники паїв недостатньо зрілі для їх продажу або дарування, але все ж можуть передавати своє майно у спадок або продавати, якщо у цьому є потреба державного масштабу.

А далі – десять мораторіїв на продаж сільськогосподарських земель. За оцінкою голови ВАТ Аграрний фонд Андрія Радченка, держава при цьому втратила суму у розмірі близько $30 млрд. Ця цифра порівняна з іншим показником: $22,5 млрд – ці гроші Україна втратила у результаті пролонгованого у 2018 році мораторію. Якби народні депутати не ухвалили цього рішення, сільськогосподарський сектор згенерував б $35,8 млрд доходів (замість наявних $13,3 млрд).

До моменту перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах і поновлення ВРУ Україна перебувала в “клубі захисників сільськогосподарських земель”, разом з Таджикистаном, Кубою, Венесуелою і Північною Кореєю.

Раціональному використанню родючої землі і підвищенню ВВП це сусідство мало сприяло і лише додавало олії у вогонь тіньового обороту цих земель і корупційних схем під час розподілу державних земельних ресурсів. При цьому свої корупційні інтереси парламентарії прикривали зовнішньою загрозою, а саме експансією іноземного агробізнесу, який прагне вичавити всі соки з українських ресурсів.

Цинізм противників ринку землі просто вражає, вони кричать про міфічну загрозу іноземного капіталу, який все скупить, коли в реальності частка іноземних компаній в агросекторі останні п’ять років неухильно скорочується. Наведемо лише найбільш знакові відходи іноземного капіталу за останні роки з України:

– Українські Аграрні інвестиції, 240 тис. га – були придбані Кернел,

– Сільгоспактиви Glencore, 7о тис. га – придбав Епіцентр К,

– Agrogeneration, реалізував понад 50 тис. га кільком покупцям,

– Шпола-Агро Індастрі – 15 тис. га – придбав Лебединський насіннєвий завод

– Київ Атлантик Україна – 8 тис. га – придбав Ерідон.

Ідуть або скорочують свій земельний банк одні з перших іноземних інвесторів в Український агросектор, за останні п’ять років іноземні оператори скоротили свою присутність більш ніж на 500 тис. га. Серед причин – нерівні умови роботи і відсутність прав власності на землю.
Читайте: Ринок землі у цифрах: до чого призведе зняття мораторію на землю Детінізація та дешеві кредити для фермерів. Що змінить відкритий ринок землі Ринок землі в Україні: економічне диво чи економічна катастрофа

Політична воля? Або сценарій Зімбабве?

Відкритий ринок землі – частина передвиборної програми Володимира Зеленського і партії Слуга народу. Втілювати в життя свої обіцянки нова влада взялася досить оперативно. Президент доручив парламентаріям скасувати мораторій на родючі землі до 1 грудня цього року, а Кабміну – розробити новий закон про обіг земель до 1 жовтня 2020 року.

Так під софітами суспільної уваги опинився законопроект № 2178, який експерти порахували революційним в тому числі через допуск іноземних компаній до земельних торгів. А це крок, який віщував швидкий прихід прямих іноземних інвестицій.

Участь іноземного агробізнесу у купівлі землі схвилювала і старих супротивників, і нових. На щастя для експертів, прем’єр-міністр України Олексій Гончарук виявився явно не в їх числі. За його словами, в Україні фіксується більше тисячі випадків, коли землю обробляють компанії з іноземною участю, через що вони мають право на участь у відкритті відповідного ринку. На аграрній конференції він заявив, якщо держава не захищає права цих суб’єктів, їх відхід розглядатимуть як їх грубе витіснення з ринку.

– Особисто для мене це неприйнятна історія, – підсумував тоді він і додав, що саме іноземці є основним джерелом інвестицій і сучасних технологій.

– Іноземні компанії вже успішно працюють на українських землях як орендарі, і я не бачу в цьому ніякого негативу, – підсилює позицію Гончарука Дмитро Яблоновський, заступник виконавчого директора Центру економічної стратегії.

Під час тієї ж вересневої зустрічі міністр економіки Тимофій Милованов заявив:

– Боятися треба не юридичних осіб, іноземців або українців. Боятися потрібно чорних грошей.

Здавалося б, все добре, але Володимир Зеленський вирішив зробити крок назад і під тиском асоціацій середніх фермерів запровадити обмеження для іноземних учасників і великих учасників ринку за рахунок 7 млн ​​власників земельних ділянок. Де-факто президент схвалив дискримінацію іноземних інвесторів і конфіскацію майнових прав у великих операторів, оскільки право на переважний викуп землі поточними орендарями, є майновим правом.

Зрозуміло, що під час проведення конфіскаційної реформи, ні про яке залучення іноземних інвестицій не може йти мова! Під виглядом земельної реформи України пропонується шлях Зімбабве, там теж починали з обмеження прав учасників агроринку, а закінчили гіперінфляцією і купюрами в трильйони доларів.

Замість того, щоб спробувати утримати небагатьох іноземних операторів і залучити нових, уряд і фракція Слуги народу недвозначно вказали їм на двері, підтримавши риторику маргінальних сил про шкоду іноземців. А також потенційно створивши базу для численних судових розглядів, оскільки закон України Про захист іноземних інвестицій ніхто не скасовував.

Давайте без обмежень

На думку українського експертного співтовариства, подібні обмеження не тільки знизять ефект від впровадження ринку землі, а й кардинально підірвуть інвестиційну привабливість України в цілому, що робить плани прем’єр-міністра Гончарука досягти зростання ВВП на 40% за п’ять наступних років просто фантазією.

Ніхто з прихильників консервативної моделі ринку землі не уточнює, як досягти вражаючих 50 мільярдів прямих інвестицій (це теж план Гончарука) без активної участі зарубіжного агробізнесу. На думку профільних експертів, вільний ринок землі – логічний шлях домогтися запланованих Кабміном економічних результатів.

Наші найближчі сусіди Румунія і Молдова, перебуваючи в аналогічній економічній ситуації, відкрили ринок для всіх учасників, включаючи іноземців, заради забезпечення економічного зростання і жодної катастрофи не сталося.

Непрямий цьому доказ – майбутня ціна землі під час допуску іноземного капіталу і без допуску. Під час недавньої прес-конференції радник прем’єр-міністра України з економічних питань та земельної реформи Олексій Мушак представив наступні цифри:

  • За умови допуску всіх гравців ринку до землі ціна за гектар становитиме близько $2 тис.
  • За умови недопуску – близько $1 500.

Ціна питання обчислюється десятками мільярдів доларів для України у найближчій перспективі.

– Іноземні компанії, що спеціалізуються на сільському господарстві, можуть залучити нові технології, розширити виробництво, збільшити додану вартість, – коментує Дмитро Яблоновський. – Водночас зарубіжні компанії можуть мати кращий доступ до капіталу. Щоб вирівняти умови, уряд планує ввести програми кредитування дрібних і середніх фермерів. В цьому випадку я не бачу причин обмежувати доступ іноземних компаній до ринку землі.

Чим більше потенційних (включаючи іноземні компанії) покупців землі, тим вище ціна за пай для пайовиків, а також і ціна оренди. Таким чином, це вигідно власникам паїв.

Крім того, досить цікава норма про відстрочення доступу до ринку землі для іноземних агрокомпаній з’їдає репутаційні дивіденди, адже слава за позитивний ефект від реформи буде записана на рахунок майбутнього уряду і, можливо, навіть іншого президента. Цей іміджевий подарунок насправді нез’ясовний. Відкладаючи успіхи на майбутнє, тим часом, президент України і його партія у парламенті скуштують негатив від швидкого впровадження реформ тут і сьогодні.

Можливо, народні депутати дійсно бояться розкрити всьому світу сільськогосподарську землю, а можливо переслідують кланові корупційні інтереси, збираючись в черговий раз пограбувати власників землі. У будь-якому випадку немає раціонального пояснення для чого відкладати економічне зростання на 2024 рік, коли парламент єдиний, як ніколи, а населення підтримає будь-яку реформу заради процвітання України?

Запуск ринку землі з рівними для всіх можливостями логічний і з економічної, і з репутаційної, і з етичної точок зору.

Кароліна Даневич

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка