PCEtLSDQndC1INC00L7QsdCw0LLQu9C10L3QsCDRgNC10LrQu9Cw0LzQvNCwIGZ1bGxzY3JlZW4gLS0hPg==
ФАКТИ iPad / iPhone ФАКТИ Android

У разі ухвалення законопроекту щодо оптимізації служби крові українці отримають якісне та безпечне лікування – Анатолій Чугрієв

Система служби крові в Україні не відповідає світовим стандартам – обладнання застаріле, ризик інфікування високий, і все це на фоні критичного недофінансування галузі. Назріли зміни, і вони є у законопроекті №2429 під авторством голови Комітету ВРУ з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування Михайла Радуцького.

Наразі документ, спрямований на оптимізацію служби крові ухвалений, пройшов перше читання і очікує ухвалення в цілому. Над удосконаленням проекту працює ціла робоча група. Один з її членів – президент Асоціації служби крові України, головний лікар Житомирського обласного центру крові, член робочої групи з доопрацювання законопроекту, Анатолій Чугрієв.

Ми попросили пана Чугрієва детальніше розповісти про проблеми української служби крові та зазначений законопроект.

– Пане Анатолію, то що потрібно робити зі службою крові, щоб осучаснити її і зробити ефективною та безпечною для пацієнтів?

– Це питання комплексне, воно потребує не просто ретельного вивчення, а розгляду конкретних пропозицій. Насамперед, нам потрібна більш конкретна координація з боку міністерства. Реорганізація вже розпочата, на рівні областей пройшла централізація заготовлення крові та виготовлення її компонентів.

Тобто вони виготовляються в однакових умовах, тестуються однаковими системами і мають відповідний рівень якості та безпеки. А от дрібні відділи трансфізіології у складі лікарень практично починають скорочуватися. І це правильна світова практика.

– Чому?

– Бо для малих відділень при лікарнях це шалено дорого. Потрібна система керування якістю, яка визначає стандарти технологічних процесів, стандарти самих компонентів крові та безпеку донорської крові. Звісно, що мале відділення трансфізіології, яке має 10 донорів на тиждень буде дуже дорого коштувати лікарні, яка його утримує.

І компоненти крові будуть “золотими”. За нашими даними, від 50 до 80% виготовлення еритроцитів вони списують за закінченням термінів зберігання. У них немає куди їх дівати – ніхто не купує. Крім того, таке відділення має укласти угоду з обласним центром крові з тестування донорської крові.

Тому що відповідно до нормативних документів міністерства, тестування донорської крові має бути тільки в центрах крові. Відповідно, має бути повноважна особа з якості, котра контролює ці стандартні процедури у цьому відділенні. Трата коштів, та й все.

Сьогодні таких відділень понад 300 в Україні. А централізація на рівні області передбачає реорганізацію таких відділень в лікарняні банки крові, які будуть займатися клінічним використанням компонентів крові, матимуть зв’язок з центрами крові, і відповідно дотримуватися всіх вимог, які є сьогодні до транспортування, зберігання і переливання компонентів крові.

– Чому назріли законодавчі зміни?

– Бо галузь фінансується наполовину. Кожен центр крові – навіть обласні, а міські ще менше, фінансуються приблизно на 45-50% від потреб. Обладнання, яке там стоїть, має доволі високий вік – 10-20 років. Але це небезпечно: центрифуга, в якій центрифугується кров, дає від 3 до 4,5 тис. обертів.

Уявіть собі скан, в якому знаходиться дві дози крові, раптом вилітає. Він проб’є не лише кришку цієї центрифуги, але й людину вбити може. Тому їх просто не можна вже використовувати.

Потребує заміни обладнання лабораторного дослідження. Треба тестувати донорську кров двома методами, а ми тестуємо одним. Перший метод – визначення антигенів та антитіл до вірусів, другий є обов’язковим в інших країнах – це визначення ДНК і РНК самих вірусів.

На сьогодні лише у двох державних центрах крові є другий вид – генне тестування. Застарілі технології несуть небезпеку з точки зору інфекційної загрози. І рівень поширеності маркерами інфекцій, які передаються через кров, у донорів України у 10-20 разів вище, ніж у країнах Європи. Це небезпека, правда?

До того ж сьогодні практично в жодному центрі крові немає спеціалізованого автотранспорту для заготовлення крові на виїздах в райони, міста, області. Його теж треба купити.

Я можу далі перераховувати купу проблем, де треба модернізувати обладнання, провести відповідні ремонти, заміну систем опалення, електрифікації та всього іншого. Матеріальна база у багатьох центрах крові дуже занедбана. Якщо на поточні витрати держава забезпечує на 48-50%, то на капітальні видатки просто немає коштів.

– Де їх взяти? Чи могло б стати виходом державно-приватне партнерство?

– Так, могло б. Потрібно залучати кошти приватних осіб, підприємств, які будуть зацікавлені. Але будь-який бізнесмен хоче повернути вкладені гроші – як мінімум, а як максимум – отримати звідти прибуток.

Тому потрібно дозволити на паритетних умовах хоча б заготовлення плазми для фракціонування, з якої виготовляються препарати крові – лікарські засоби, приватним суб’єктам підприємницької діяльності.

Наведу простий приклад. Приватний завод Біофарма у Білій Церкві , до речі, єдиний такий на території колишнього СРСР. Його потужність – від 360 тон на рік переробки плазми. А Україна заготовляє всього 180 тон плазми, з них половину – на переливання. Рівень заготовлення плазми для фракціонування у нас десь 1,2 літра на тисячу населення, а в Європі – в середньому 9 літрів.

І це створює проблеми, адже ми не можемо отримати лікарські засоби з донорської плазми, яка заготовлена в Україні. Це завжди підкреслює Всесвітня організація охорони здоров’я і на цьому наполягає ЄС. Лікарські засоби та компоненти крові, які заготовлені в цій країні, створюють систему самозабезпечення країни власними продуктами крові. Тут вже і генетика, і безпека щодо інфекцій.

Тому що інфекції у різних країнах можуть бути різні. Можу навести успішні приклади державного-приватного партнерства – відкриття центрів крові у Сумах та Черкасах. Там вже проводиться реорганізація, закуплено сучасне обладнання, відбувається якісне тестування крові. У Суми проінвестовано близько 5 млн грн, а в Черкаси – близько 4 млн.

– Закон, про який ми говорили, вирішує ці питання?

– Так, і на цьому етапі ухвалення такого закону є необхідним. Мета робочої групи, яка працює над законопроектом – внести такі законодавчі зміни, які зможуть дати нашим людям безпечні, якісні компоненти крові. Крім того, потрібно, щоб держава повернулася до проблем донорства.

Я вже дуже давно працюю у системі службі крові, беру участь у різних робочих групах, які готували проекти законодавчих актів, нормативних актів уряду, програм розвитку служби крові.

Але всі вони залишалися тільки на папері. Навіть побудова заводу для переробки крові була піднята ще у 1996 році. Тепер він є (завод Біофарма у Білій Церкві, – Ред.), дай Боже здоров’я тому, хто спромігся це зробити.

На сьогодні нашим обласним центрам крові обмежено і бюджетне фінансування – воно становить до 60% від потреби. А потрібно забезпечити достатньою кількістю компонентів крові, плазми для виготовлення лікарських засобів – Альбуміну, факторів згортання крові та імуноглобулінів. У державі цих коштів немає. Навіть події на Сході, коли тисячі українських солдатів потребували переливання, не змогли сприяти збільшенню фінансування служби крові.

– Кажуть, що законопроектом будуть знищені взагалі державні установи, що входять до служби крові, центри крові будуть знищені, закінчиться безкоштовна медицина. Можете це прокоментувати?

– Йдеться не про знищення державних центрів. А про те, що потрібно нашому населенню дати безпечні якісні компоненти крові. Я вже говорив, що лише два державні центри крові мають дворівневе тестування крові.

А приватні – всі мають. Це те дослідження, яке робиться в усьому світі, щоб убезпечити передання вірусу через кров. Так що краще: компоненти крові з державної чи приватної? Звісно, подвійний тест. От і відповідь.

– Голова Асоціації безкорисливого донорства крові ПоКроВа Лариса Вахненко на нещодавній прес-конференції критикувала законопроект. Як ви думаєте, чому?

– Я давно знаю пані Ларису. Іноді люди використовують назви своїх організацій словами, які не відповідають дійсності. Можна говорити багато чого. Але кожна людина повинна зважити свої слова і відповідати за них. Речі, які можуть бути сказані, мають принаймні бути чесними.

Це все, що я можу сказати. А коментувати кожен вислів пані Вахненко дуже непросто, м’яко кажучи. Чесно кажучи, це нижче моєї гідності, коментувати подібне.

Щодо законопроекту, члени робочої групи зроблять все можливе, аби цей документ сприяв суттєвому поліпшенню у системі служби крові. Щоб кожен українець, який потребував переливання або препаратів на основі крові, почувався захищеним.

Автор: Віталій Моторний

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка