Тридцятикілометрову зону відчуження називають світовим туристичним магнітом. Тисячі іноземних туристів їдуть до Прип’яті, адже це чи не єдине місце на планеті, де можна побачити наслідки найжахливішої ядерної аварії в історії світу та неймовірні зусилля, які докладаються щодня протягом останніх 34 років для знешкодження цієї території.
Проте зараз, згідно з чинним законодавством України, все у цій зоні є радіоактивними відходами і повинно утилізуватися. Через це унікальні туристичні об’єкти не охороняються державою і страждають від вандалізму та мародерства.
На місці рідкісних об’єктів та машин-ліквідаторів знаходять іржаві залишки, все, що можна було винести чи відпиляти — зникло. Створення нових музеїв і пам’яток під загрозою, адже навіть те, що вдається врятувати, майже ніяк не охороняється.
Державне агентство України з управління зоною відчуження разом з Асоціацією чорнобильських туроператорів борються за створення Чорнобильського національного парку і надання цій території статусу об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Про те, як живе це місце зараз, і чому на нього має звернути увагу кожен українець, якого цікавить історія своєї країни, читайте в ексклюзивному матеріалі Факти ICTV.
Туристичний магніт України
Після виходу серіалу Чорнобиль від HBO хвиля іноземних туристів зросла на 15%, за 2019 рік зону відвідали 124 тис. туристів, більшість з них — іноземці.
За словами заступника голови Державного агентства України з управління зоною відчуження, найбільшого приросту кількості туристів очікували саме в поточному році, за прогнозами Асоціації чорнобильських туроператорів він мав скласти 30-40%, а кількість зареєстрованих на тури осіб перевищила 200 тис.
Було навіть створено спеціальний маршрут за локаціями серіалу, вартістю від 3,9 тис. грн, але через запровадження загальнонаціонального карантину рік виявився провальним для чорнобильського туризму. За 2020 рік зону відвідало лише 24 тис. туристів, ця кількість дорівнює одному-двом місяцям роботи минулого року.
Розвиток локацій
Невеликі Чорнобиль та Прип’ять вже не витримують туристичного навантаження, а одноманітність локацій не викликає бажання приїхати ще раз. Саме тому для досвідчених туристів розроблено нові маршрути.
Любителям екстриму та тим, хто хоче побувати у найвіддаленіших куточках Чорнобилю, пропонують тур на всюдиходах SHERP чи сплав річкою на каяках. Це дозволить краще дізнатись про флору і фауну чорнобильської зони та урізноманітнить екскурсію.
Ціну треба уточнювати безпосередньо у свого туроператора, вона залежить від величини групи, кількості діб та інших особливостей туру.
Для тих, хто цікавиться історією подій на четвертому енергоблоці в ніч 26 квітня 1986 року, створено новий музей на базі Автотранспортного Господарства міста Прип’яті.
Раніше це був “радіоактивний гараж”, який обслуговував техніку, що працює у зоні відчуження і зачинився лише кілька років тому. Тепер на його території збирають унікальні зразки техніки, яка працювала на реакторі в ніч вибуху.
Зараз серед експонатів вже представлені самохідна установка ІСУ-152 та інженерна машина розгородження ІМР-2, а також інші машини та прилади, за допомогою яких здійснювали ліквідацію аварії саме в ту жахливу ніч, просто під палаючим реактором.
Завдяки ретельній деактивації ці гіганти повністю безпечні для туристів. Кожен, хто хоче переконатися в цьому, може взяти в оренду дозиметр перед початком подорожі.
Це також дозволить побачити хот-споти — точки, де рівень радіації трошки більший за норму. Хот-споти безпечні і демонструються тільки під наглядом професійного гіда, доза опромінення за один день перебування в зоні буде меншою, ніж за звичайний авіапереліт.
Місце минулого і майбутнього
Найбільше вражає контраст між спустошеною Прип’яттю без жодної вцілілої шибки та новим надсучасним конфайнментом, який вкриває четвертий реактор. У 1986 році до даху енергоблоку не міг навіть підлетіти гвинтокрил, а тепер до нього можна підійти на відстань 40 метрів, і рівень радіоактивного випромінювання буде менший, ніж біля деяких гранітних будівель в Києві.
Також можна пообідати у їдальні біля п’ятого атомного реактора. Вона працює постійно, обслуговує не тільки туристів, а й робітників АЗС, які стежать за станом конфайнменту та виводять з експлуатації інші енергоблоки.
Обов’язкова дозиметрія перед входом — єдине, що нагадує про місцезнаходження їдальні. Всередині атмосфера радянська: білі чепці на працівницях, старі столові підноси і традиційне меню того часу, а просто за поворотом — місце найбільшої ядерної катастрофи в історії людства, приборкане металевою аркою.
Вчені переконані, що Чорнобильська зона не тільки мертве місце минулого, а й місце каяття та майбутніх змін.
Ціна людської помилки
Відвідавши Прип’ять, можна наочно побачити одну з найсумніших сторінок української історії. Побачивши покинутий дитячий садочок, розумієш, як брехня та недбалість можуть вплинути на людей, які довіряли своїй країні власне життя та життя своїх дітей.
Головна мета майбутнього чорнобильського заповідника — довести, що наша історія не завжди приємна, не завжди героїчна, а іноді моторошна, але це не привід від неї відцуратися. Потрібно подивитися їй просто у вічі та усвідомити ціну помилки.
Софія Зінов’єва