Згідно із законом Про забезпечення функціонування української мови як державної з 16 січня 2021 року набирає чинності його 30 стаття.
В ній йдеться про те, що всіх споживачів зобов’язані обслуговувати державною мовою.
Тобто працівники ресторанів, кафе, магазинів, кінотеатрів тощо мають передусім звертатися до відвідувачів українською мовою.
Та чи готова сфера обслуговування до того, щоб повністю надавати послуги державною мовою.
Конфлікти через мову
Проблеми з обслуговуванням клієнтів в Україні різними мовами час від часу виникали протягом останніх років. Це пов’язано з тим, що за часів СРСР та у перші роки незалежності багато хто використовував російську мову у повсякденному житті.
Тому часто у ресторанах можна було почути офіціантів, які обслуговують відвідувачів російською мовою, продавців у магазинах, які спілкуються російською тощо.
Багато хто не вбачає у цьому проблеми, адже звикли відповідати російською на українську та навпаки. Але неодноразово через це виникали конфлікти.
Наприклад, письменниця Лариса Ніцой у вересні розповіла про те, як у магазині Варус касир звернулася до неї російською мовою, а після прохання обслуговувати українською почала суперечку.
Касир пояснила це тим, що у неї є “конституційне право розмовляти своєю мовою”.
Проте державна мова в Україні одна – українська, і закон Про забезпечення функціонування української мови як державної покликаний вирішити подібні проблеми.
Якщо б його 30 стаття була чинною на той момент, то касир була б зобов’язана надавати послуги клієнту українською мовою, в чому немає нічого дивного.
Звичайно, були випадки, коли російськомовні громадяни знаходили “зраду” у тому, якою мовою з ними спілкуються працівники сфери обслуговування.
Наприклад, виникали непорозуміння у власника мережі ресторанів Дмитра Дубаса, який вирішив запровадити обов’язкову українську мову в своїх закладах ще кілька років тому.
– Звичайно, були випадки, коли вимагали від офіціанта розмовляти російською. Але це не так часто трапляється. Є люди, які приходять в ресторан, і хочуть, щоб тут було як в Радянському Союзі. Ми їм пояснюємо, що вони в гостях, а я – гостинний господар, в якого свої правила, – каже власник мережі ресторанів.
У коментарі Фактам ICTV член експертної групи з питань мовної політики при Кабінеті міністрів Сергій Оснач розповів, що більшість жителів України позитивно сприймають зміни, які впроваджує ст. 30 відповідного закону.
А її противники – люди, які не змінили своє ставлення до української мови за роки незалежності.
– Проблеми (у ст. 30, – Ред.) насправді немає. Її роздмухують ті, хто проти утвердження української мови в державі. Ми вже чули заяви нардепа Максима Бужанського про те, що надавачам послуг потрібно виходити на протести нібито проти цієї статті. Але це просто конвульсії “русского міра” в Україні, – говорить експерт.
Перебільшена проблема
Взагалі питання утискання тієї чи іншої мови є штучним, адже в Україні одна державна мова. Якщо ти хочеш жити в Україні, то її потрібно знати хоча б на такому рівні, щоб розуміти свого співбесідника.
І в ст. 30 ми бачимо, що жодних перешкод для спілкування тією мовою, якою ви хочете, вона не створює. Це нормально, що про товари та послуги пишуть українською.
Ця частина документу необхідна споживачам, щоб реалізували своє право на обслуговування українською мовою.
– Цю проблему не можна перебільшувати, але й не варто применшувати… Україна близько 20 років з моменту набуття незалежності йшла до того, щоб захистити права споживачів на отримання інформації і послуг державною мовою.
У всіх цивілізованих країнах світу немає такого, щоб споживач не міг отримати послуги офіційною державною мовою. Це – абсурд. Але в Україні ця ситуація внаслідок нашого постколоніального стану зберігалася довгий час. А нині ми робимо крок, щоб з нього вийти, – каже Оснач.
Так, певні проблеми можуть виникнути у громадян, які не використовують українську мову у повсякденному житті.
Та якщо персонал закладу знає мову, якою вам зручніше спілкуватися, він може перейти на неї. Однак це не є зобов’язанням.
– Закон не забороняє обслуговувати клієнта російською або будь-якою іншою мовою на його прохання. Якщо споживач попросить обслуговування іншою мовою, то за згодою сторін це можливо… Але закон і не зобов’язує до надання послуг іншими мовами, якщо заклад цього не хоче, – розповідає Оснач.
Хоча для когось це і може здатися “утиском” мов нацменшин, згадайте Канаду, де є значна українська діаспора. Навряд чи там навіть у готелях спілкуватимуться українською, навіть якщо ви про це попросите. Не тому, що не хочуть, а тому що просто не знають мови.
І молоде покоління в Україні все більше відходить від вивчення російської мови, оскільки вона не потрібна в нашій державі.
Мине час, і може статися так, що людям не надаватимуть послуги російською, оскільки не знатимуть її. Тому в законі й не передбачене зобов’язання надавати послуги іншою мовою.
Думки у закладах
Часу, щоб підготуватися до переходу на обслуговування клієнтів українською мовою, було більш ніж достатньо. З моменту ухвалення закону Про функціонування української мови як державної було відомо, що ст. 30 набуває чинності за 18 місяців після того, як стане чинним сам документ.
Тобто у всіх керівників був час, щоб організувати курси для працівників, які не знають української мови. Скористалися цим навіть у китайському ресторані, де зазвичай обслуговували відвідувачів китайською або російською, і почали послуговуватися державною мовою.
Та далеко не всі розуміють, навіщо запроваджується подібна норма, якщо люди розуміють одне одного.
– Я вважаю, що поки люди одне одного добре розуміють – мова не важлива, адже це інструмент передачі інформації, а не показник культури і розвитку, – каже бариста, який висловив свою думку Фактам ICTV на умовах анонімності.
Однак навіть з такими поглядами він готовий спілкуватися українською мовою, якщо це допоможе краще порозумітися.
– Якщо попросять (спілкуватися українською мовою, – Ред.) не тому, що це принципово, а через те, що так легше мене розуміти – перейду на українську, – розмірковує бариста.
Загалом в багатьох закладах України спершу вже звертаються до відвідувачів українською мовою, а за потреби переходять на російську, англійську та інші мови, якщо їх знають.
Вже наприкінці 2019 року в багатьох закладах можна було почути переважно українську мову від персоналу та відвідувачів.
А дехто переходив на українську набагато раніше. І навіть люди, які не володіли державною мовою, починали її опановувати.
– Я обома руками за (українську мову у закладах, – Ред.). Я забороняю своїм офіціантам переходити на російську мову, навіть коли нею спілкуються з ними.
Років 13 тому, коли я ще сам не розмовляв українською, вирішив заклад зробити україномовним. Мене тоді всі засміяли і казали, що Київ – російськомовне місто, – розповідає Дубас.
Часу на підготовку до впровадження нової статті закону було більш ніж достатньо. За півтора року можна вивчити мову, навіть якщо у вас немає до цього хисту.
– Було достатньо часу, щоб вивчити якийсь обмежений набір слів, який знадобився б для надання послуг у сфері торгівлі. Також для перекладу сайтів було багато часу, щоб найняти фахівця – 18 місяців достатньо, щоб вивчити українську мову тим, хто справді цього хотів, – вважає Оснач.
Фактично жодних проблем через повний перехід на державну мову обслуговування в Україні не має бути. Немає нічого дивного або скандального в тому, що в державі використовується офіційна мова.
Ті, хто знайдуть “зраду” у всьому, нікуди не подінуться, та жодного утиску інших мов, про який можуть почати розповідати з 16 січня, не буде.
А більшості українців буде лише приємно від того, що не доведеться домагатися, щоб з ними розмовляли державною мовою в будь-якому закладі.