20 листопада у Києві відбулась презентація книги другого президента України Леоніда Кучми Україна – не Росія. Двадцять років потому. Перше видання побачило світ у вересні 2003 року і стало маніфестом національної ідентичності українського народу.
Нове видання є оновленою версією першого. В книзі більше немає частин, які були адресовані спеціально для росіян. Книга – це багато в чому переосмислення, аналіз і практикум, який варто читати особливо тепер, після початку повномасштабного вторгнення.
У 2014 році росіяни показово розстріляли цю книгу. А в 2023 році її обгорілу знайшли на місці влучання російської протикорабельної ракети по багатоповерхівці в Дніпрі. Тож саме цей кадр – на обкладинці нової книги Леоніда Кучми.
Я сподівався, що вижив… Я думав, що було в тих рядках, які спалила Росія. Вона спалила те, що адресувалося росіянам, – наголосив Леонід Кучма.
Саме в цьому головна відмінність нового видання Україна – не Росія. 20 років тому автор намагався щось пояснити росіянам, переконати їх – чому ми дві окремі нації і чому вони мають це прийняти.
Але ганебна підтримка громадян Росії масштабного вторгнення в Україну показала – пояснювати їм щось було марною справою. Тож у новому виданні книги все адресоване до розуміння росіян – викинуте. Натомість з’явилися роздуми автора про нинішні часи, аналіз того, що справдилося з його прогнозів, а що ні. Саме так сприймають сутність і значення нової книги її перші читачі, які зібралися на презентацію в Києві.
Я дуже тішуся, що в цю книгу введені такі розділи, як самоідентичність, за самоідентичністю іде нація, – сказав третій президент України Віктор Ющенко.
Віцепрем’єр-міністерка України Ірина Верещук говорить:
– Тільки уявіть: 2003 рік, чинний президент України пише і видає книгу Україна – не Росія. Сьогодні це очевидні речі, а тоді це звучало дуже виклично. Леонід Данилович був правий, був і залишається правий. Україна – не Росія.
Сьогодні ми розуміємо, що книга Україна – не Росія і справді була сповнена пророцтв. І деякі з них почали справджуватися буквально за лічені тижні після її виходу. У вересні 2003 року відбулася перша спроба гібридної агресії Росії проти України – конфлікт навколо острова Тузла.
– Це було не випадково, це була реакція Росії і на цю книжку, і на те, що Україна самостверджується і буде розвиватися як самостійна держава. РФ вже тоді намагалася ще методами проб гібридної війни довести, що вона буде панувати, – каже політолог Володимир Фесенко.
У свою чергу секретар РНБО Олексій Данілов зазначив, що в кожного президента була своя Тузла:
– І так як поводився Кучма в 2003 році, мали поводитись всі президенти. На жаль, всі обирали більш м’який сценарій загравання з росіянами , що в результаті привело до цієї великої війни.
Тузла була і першою російською атакою, і першим прикладом вдалої відсічі. Урок Тузли був дуже простим: програє той, хто не бореться. На жаль, у 2014-му цей урок виявився не вивченим. Тоді Україна без бою здала Крим. Автор книги впевнений – це було величезною помилкою і Заходу, який дозволив Путіну голіруч взяти український півострів, і керівництва країни.
Якби на захист Криму Україна стала, як за 10 років до того на захист Тузли, не було б відчуття безкарності Путіна. Саме воно привело спочатку до розширення російської агресії на Донбас, а зрештою і до повномасштабного вторгнення.
– Якщо б тоді, коли Путін заявив, що “нас там нєт”, значить, хто там терористи? Значить, їх треба було знищити, тоді б вони не полізли на Донбас, – сказав Кучма.
Нове видання книги розраховане і на нового читача. Те, як Україна боронить свою свободу й незалежність, те, як треба йти до перемоги і що робити після неї, становить велику частину нового тексту. Показово, що навіть перше видання книги Україна – не Росія знаходить читача серед молодого покоління.
– В критичні моменти нашої історії я звертався до цієї книги і знаходив відповіді, чому ми тут і чому ми маємо боротися за нашу незалежність, – зауважив стипендіат Президентського фонду Леоніда Кучми Україна за 2008 рік Олексій Бруслик.
Назва цієї книги стала афоризмом, прислів’ям, коротким кодом національної ідентичності. Навіть ті, хто не читав цю книгу, і ті, хто не знає, кому належать ці слова – використовують їх як короткий пароль. Нове видання книги носить ту ж назву, але, як каже її автор, сьогодні вона означає інше:
– Україна – не Росія. Тоді це означало не те ж саме, не тотожне, а тепер це означає нічого спільного, протилежність, абсолютна протилежність. Як мир – це не війна, як світло – це не темрява, як добро – це не зло, так і Україна – не Росія. І тоді, і 20 років потому, і навіки-віків.